«Украдене щастя» переказ

украдене щастя переказ

«Украдене щастя» — п’єса Івана Франка, короткий (стислий) переказ якої нагадає про її події.

«Украдене щастя» Франко переказ

Події розгортаються коло 1870 року в підгірськім селі Незваничах.

Анна після смерті батька живе з братами, які поводяться з нею, паче з наймичкою. Потім вони віддають її заміж за наймита, не давши навіть належного посагу. Була дівчина не з бідної сім’ї, батько вважався багачем на весь повіт.

Анна покохала Михайла Гурмана, та брати не хотіли віддати її заміж за коханого, щоб не ділитися батьківщиною. Тому вони домовилися з війтом й відправили хлопця на війну, хоч він і був єдиним сином у матері. Анну ж видали заміж «на десяте село».

Коли Михайло пішов до війська, брати перехоплювали його листи, а потім підкинули матері повідомлення, що хлопець загинув у Боснії. Чоловіком Анни став старший на 20 років наймит Микола Задорожний, який мав невелике господарство. Він любив Анну, і вона почала поступово звикати до свого жаття. Однак дітей у неї не було, і це засмучувало жінку.

Одного разу Анна випадково дізнається від своєї куми Насті, що Михайло повернувся живий та питав про неї. Він не вважає її винною. Тепер служить чоловік у жандармах.

Анна почала хвилюватися, передчуваючи якесь нещастя.

Якось чоловік повертається ввечері весь у крові. На запитання Анни він розповідає, що його побив війт. В цей час з’являється у формі жандарма Михайло Гурман. Він помічає, що Микола подряпаний, та починає його розпитувати. Залишившись з Анною в хаті на самоті, жандарм витягає з неї зізнання, що вона кохає його. Жінка просить не завдавати страждань чоловікові та їй, але Михайло не хоче слухати.

Наступного дня Миколу заарештовують, звинувачуючи в тому, що він брав участь у нападі на жидів. На чоботях та кожусі чоловіка знаходять кров. Михайло сподівається, що він може тепер повернути вкрадене у нього щастя. Анна розповідає, що її звінчали з нелюбом, який був посміховиськом для всього села.

З того часу Анна почала з’являтися на людях разом з Михайлом, до чоловіка ас у в’язницю не ходила.

Миколу визнали невинним, і він повернувся додому. Люди почали йому розповідати про поведінку дружини. Та вона не хотіла з ним навіть розмовляти, лише сказала, що жити без Михайла не може.

Михайло став приходити до Анни відкрито навіть тоді, коли чоловік був удома. Він бив господаря на людях, змушував спати на току, виганяв з хати його гостей.

Люди підбивають Миколу вигнати дружину з жандармом з дому. Одного разу підпилий господар починає виганяти непрошеного гостя, але той його б’є. Тоді Микола схопив сокиру та зарубав суперника. Помираючи, Михайло дякує Миколі, бо й сам не хотів уже жити.

Коли прийшли до хати війт і люди, жандарм встигає їм сказати, що сам наклав на себе руки.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *