«Україна в старовину» Олександр Олесь

Вірш «Україна в старовину»

Ліс  густий,  дрімучий,  темний,
Споконвічний  ліс  росте,
Не  проб’ється  навіть  сонце
Крізь  гілля  його  густе.

Велетенські  граби,  вільхи,
Сосни,  явори,  дуби
Раз  в  століття  полягають
Після  віку  боротьби.

Де  родились,  там  вмирають,
Обертаються  у  тлінь,
На  могилах  виростає
Ряд  наступних  поколінь.

По  лісах  шумлять  потоки,
Смарагдові  від  трави,
Розпливаючись  то  в  багна,
То  в  озера,  то  в  стави.

По  річках,  озерах,  багнах
Вічний  галас,  вічний  спів,
Крик  гусей,  качок  і  чапель,
Зойк  чайок  і  журавлів.

Лебедині  білі  зграї
В  небі  хмарами  летять,
Навкруги  орлині  крила
Гучно,  хижо  лопотять.

Над  струмком  спинився  олень,
Прислухається,  тремтить,
Десь  почув  непевний  шелест
І  зникає  через  мить.

То  ведмідь  ішов  напитись,
Остудитися  в  воді,
То  збирають  під  дубами
Чорні  вепри  жолуді.

По  лісах  блукали  кози,
Тури,  олені,  вовки,
Кабани,  ведмеді,  лосі,
Рисі,  зубри,  борсуки.

Не  стихав  до  ночі  галас,
Дикий  рев  і  ніжний  спів…
Все  кругом  жило,  змагалось,
Ліс  дивився  і  шумів.

По  лісах  дрімучих,  темних,
З  луком  пращур  наш  ішов,
З  рисем,  лосем  і  ведмедем
Він  боровся  і  боров.

Здобував  він  теплі  хутра,
М’ясо,  шкуру  на  свій  дах,
Часом  сам  роздертий  падав
З  серцем  звіря  у  руках…

А  на  півдні  за  лісами
Колихалось  море  трав:
То  над  степом  буйний  вітер
На  шовкових  струнах  грав.

Степ  широкий,  степ  безмежний,
Де  початок,  де  твій  край?!
Коли  сам  стрибог  не  знає  —
У  Дажбога  поспитай.

В  день  ясний  горіло  сонце,
Нерухомо  вітер  спав,
Нерухомо  в  мертвій  тиші
Степ  незайманий  стояв.

В  бурю  він  шумів,  як  море,
І  ховався  в  сизій  млі,
Полохливо  буйні  трави
Припадали  до  землі.

А  зимою  умирав  він,
Спав  під  килимом  снігів…
Тихо,  пусто…  Тільки  чути
Десь  сумне  виття  вовків.

Та  часами  прогуркочуть
Диких  коней  табуни;
Наче  вихори,  здіймають
Білу  куряву  вони.
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

На  лісах  дрімучих,  темних,
На  незайманих  степах
Спочивала  Україна
В  золотих,  дитячих  снах.

«Україна в старовину» Олександр Олесь аналіз

«Україна в старовину» описує природу нашої країни у стародавні часи, зображує рослини (граби, вільхи, явори, сосни, дуби) та тварин (вепри, тури, олені, вовки, кабани, ведмеді, лосі, рисі, зубри, борсуки), які зустрічались на нашій території у ті далекі часи. Також цей уривок дає уявлення про заняття первісних українців.

«Україна в старовину» Олександр Олесь аналіз Ви можете доповнити через форму коментарів.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *