Українські землі наприкінці 17 — у першій половині 18 ст

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИШ XVIII СТ.

Гетьманування І. Мазепи

25 літня 1687 р. на козацькій раді гетьманом обрали генерального осавула Івана Мазепу. Він розпочав своє правління з підписання Коломацьких статей. Вони були складені на основі Глухівських статей Д. Многогрішного з додатками, зробленими за гетьмана І. Самойловича:

  •  збереження 30-тис. реєстрового козацького війська і компанійських полків;
  •  підтвердження наданих раніше козацьких і гетьмансько-старшинських привілеїв;
  •  обмеження впливу гетьмана і генеральної старшини;
  •  у столиці Батурипі передбачалося розміщення полку московських стрільців для контролю пал гетьманом;
  •  українським купцям заборонялося торгувати в Московському царстві та Кримському ханстві;
  •  уперше визначено необхідність злиття українського та московського народів усякими засобами.

Пов’язаний договором з Московією І. Мазепа брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя. Козацькі загони надавали допомогу московському війську під час Кримських походів (1687 р., ще за гетьманування І. Самойловича, 1689 р., обидва невдалі).

Внутрішня політика.

  •  прагнення об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя та Слобожанщини в єдиній Україні;
  •  прагнення створити станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням козацьких традицій;
  •  продовження розвитку напрямку створення козацької еліти, започаткований І. Самойловичем запровадженням посад бунчукових товаришів, згодом з’явилися ще значкові та значні військові товариші;
  •  надання охоронних грамот містам, підтвердження прав київської митрополії;
  •  узаконення панщини для селян у розмірі двох днів на тиждень, придушення селянських виступів;
  •  показне вірнопідданство Москві, спричинило виснаження економіки Гетьманщини, невдоволення народу.

Культурно-просвітницька діяльність:

  •  величезні кошти з державної та особистої скарбниці гетьмана вкладалися в розвиток культури;
  •  у Києві було збудовано кілька нових храмів і відбудовано Успенський собор лаври, Софійський, Михайлівський Золотоверхий собори тощо;
  •  видання доби І. Мазепи належать до найкращих зразків українського книгодрукування;
  •  велика увага Києво-Могилянській академії, створив Чернігівський колегіум.

Культурницька діяльність І. Мазепи дає підстави говорити про неї як про сплановану та далекоглядну державну політику.

Повстання під проводом С. Палія, причини і наслідки

Польський уряд 1685 р. відродив правобережне козацтво, було створено чотири полки: Богуславський, Брацлавський, Корсунський, Фастівський (Білоцерківський). 1702 р. польська влада вирішила позбутися їх, що викликало повстання 1702-1704 рр. на чолі з С. Палієм. Річ Посполита не могла придушити виступ і попросила допомоги Москви. Навесні 1704 р. війська І. Мазепи зайняли Київщину і Волинь. Об’єднання Правобережної та Лівобережної України тривало 5 років.

Зовнішня політика І. Мазепи:

  • • підтримання дипломатичних стосунків з багатьма європейськими монархами, торгівля з іншими країнами;
  • • установлення таємних зв’язків з польським королем С. Ліщинським, зі шведським королем Карлом XII;
  • • укладення українсько-шведської антимосковської угоди про воєнний союз (1708 р.);
  • • укладення нового українсько-шведського договору про створення незалежної України в союзі з Швецією.

Причини укладення українсько-шведського союзу в роки Північної війни. У 1700-1721 рр. тривала Північна війна, в якій коаліція держав (Московія, Польща, Данія та інші) воювала проти Швеції:

  • • козаки брали участь як у воєнних діях, так і їх використовували для канальних і землерийних робіт;
  • • лихом стала війна і для інших верств населення. Стрімке виснаження економічного потенціалу України;
  • • жорсткий централізм царя Петра І, його плани щодо ліквідації Гетьманщини та козацького устрою;
  • • відмова царя допомогти гетьманові під час загрози вторгнення в Україну союзників шведів поляків;
  • • непевність майбутнього змушувала старшину і гетьмана задумуватися над дальшою долею Гетьманщини;
  • • згубність союзу з Московією чітко розуміли керівники України й шукали нових союзників.

Московський цар, дізнавшись про союз гетьмана з шведським королем, віддав наказ знищити Батурин. 2 листопада 1708 р. гетьманську столицю було вщент зруйновано, знищено всіх його мешканців. 6 листопада з волі царя в Глухові на Старшинській раді було обрано гетьманом І. Скоропадського.

Національно-визвольне повстання гетьмана І. Мазепи 1708-1709 рр. підтримали запорізькі козаки на чолі з Костем Гордієнком, за що у травні 1709 р. була зруйнована Чортомлицька Січ.

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва, в якій московські війська, маючи значну кількісну перевагу, здобули перемогу над шведською армією. Карл XII був незадовго до битви поранений і не зміг особисто керувати своїм військом, яке досі під його керівництвом незмінно перемагало. Частина шведських військ і козаків, що підтримували І. Мазепу, відступили у межі Османської імперії, де гетьман незабаром помер.

Наслідки Полтавської битви для українських земель:

  • • катастрофа для української державності, для надій на збереження хоча б автономії;
  • • ліквідація автономії України стала питанням часу;
  • • збереження розколу українських земель. Правобережжя ще майже на століття залишилося у Польщі.

5 квітня 1710 р. на козацькій раді у місті Бендсри гетьманом було обрано генерального писаря П. Орлика при цьому було схвалено документ «Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запорізького», який ще називають «Конституцією П. Орлика», її основний зміст:

  •  Україна обох боків Дніпра мас бути на вічні часи вільною віл чужого панування;
  •  Конституція передбачала заходи, які обмежували владу гетьмана, запобігала утворенню монархії;
  •  Генеральна рада мала бути парламентом, Генеральний суд незалежним від гетьмана;
  •  фактично вперше проголошувався принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;
  •  кілька статей присвячувалися Запорізькій Січі. Державною релігією оголошувалося православ’я. Київська митрополія мала вийти з підпорядкування московського патріарха.

Отже, Конституція П. Орлика закріплювала найпрогресивніші для того часу ідеї про державне життя. Документ передбачав виборність посад, що й тепер є принциповою засадою розвитку демократичних держав.

П. Орлик з допомогою кримських татар у 1711 р. намагався взяти під свою владу Правобережжя, азе ситуація склалася несприятливо. Прутський похід Петра І закінчився невдало, але це не допомогло Україні до-сягти незалежності. Вона й далі залишалася розірваною між Московією та Польщею. П. Орлик до своєї смерті (1742 р.) намагався створити нову антнмосковську коаліцію, але марно.

Гетьманування І. Скоропадського

Він підготував для підписання Решетилівські статті, але московський цар у відповідь надіслав «Решительний указ», який зовсім не нагадував міждержавні договірні статті:

  • • формальне підтвердження прав і вольностей Війська Запорізького, обіцянка дати згодом «Статті», не було;
  • • при гетьманові призначався царський резидент Ізмайлов, здійснював контроль над гетьманом і старшиною;
  • • царські воєводи, як і раніше мали перебувати у найбільших українських містах;
  • • вимога до гетьмана складати цареві звіт про розклад серед населення податків і всі доходи.

Обмеження автономії Гетьманщини.

Для цього створення в 1722 р. Малоросійської колегії (Малоросією від Андрусівської угоди до початку XIX ст. називалося Лівобережжя з Києвом). Після смерті І. Скоропадського (1722 р.) імператор не дозволив обрання нового гетьмана і всі справи на Лівобережжі вершив бригадир Малоросійської колегії.

Діяльність Першої Малоросійської колегії:

  •  основні функції — здійснення нагляду за діяльністю гетьмана, старшини;
  •  контроль за діяльністю Генеральної військової канцелярії, роздачею земельних володінь;
  •  розгляд апеляцій на судові рішення, ухвалені в Генеральному військовому та інших судах;
  •  установлення і стягнення податків для царської скарбниці та провіанту для російської армії;
  •  розквартирування в Гетьманщині офіцерів і вояків російської армії.

Наказний гетьман П. Полуботок і старшина намагалися повернути колишні права, звертатися з проханнями до Петра 1 (Коломацькі чолобитні), але були заарештовані. П. Полуботок помер в ув’язненні (1724 р.).

Гетьманування Д. Апостола

Тільки в 1727 р., коли для Російської імперії виникла загроза війни з Османською Імперією, знову було дозволено обрати гетьмана, яким став Д. Апостол. З ним також не було підписано договору, натомість гетьман отримав від Петра II «Рішительні пункти»:

  •  Генеральний суд мав складатися з трьох російських і трьох українських суддів;
  •  заборона гетьманові призначати і звільняти без дозволу царя генеральну, полкову та сотенну старшині.;
  •  скласти звід прав, за якими судиться малоросійський народ, і надати його для затвердження цареві;
  •  скасування податків, накладених раніше Малоросійською колегією.

Обмеження прав Гетьманщини і регулювання її внутрішнього життя як складової частини єдиної держави. Д. Апостол зумів здійснити реформи у судочинстві, фінансах, земельних справах, торгівлі:

  •  відокремлення гетьманського скарбу від державного, підтримання розвитку торгівлі;
  •  робота Кодифікаційної комісії, яка за 15 років ухвалила «Права, за якими судиться малоросійськнй народ»;
  •  уперше визначено точний розмір бюджету Гетьманщини, слідство щодо володіння маєтками;
  •  сприяння поверненню запоріжців з кримських володінь, піклування про розвиток культури.

Гетьманові вдалося тимчасово пригальмувати процес перетворення Гетьманщини на адміністративну одиницю Російської імперії, утримати на деякий час залишки автономії України.

Після смерті Д. Апостола (1734 р.) гетьмана знову не дозволили обирати. До 1750 р. керівництво здійснювало «Правління гетьманського уряду» (видозміна Малоросійської колегії), де вся повнота влади належала росіянам. Ця влада відзначалася нехтуванням прав усіх верств українського народу, брутальним втручанням в українське життя, що викликало погіршення економічної ситуації, загострення становища України.

У 1734 р. близько 30 тис. запорізьких козаків повернулися на Запоріжжя і заклали Нову Січ на річці Підпільній (попередня Олешківська Січ була па території, підвладній Кримському ханству). Землі Війська Запорізького охоплювали величезну площу степової України. Козаки виявили свою сутність воїнів-хліборобів.

Розвиток культури та освіти. відбувався за складних умов. Важким ударом для неї стало підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові. З 1720 р. заборонялося друкувати українські книжки. Найкращі українські учені насильно переводилися до Москви, Петербурга, інших російських міст. С. Яворецький став президентом Синоду. Ректор Києво-Могилянської академії Ф. ІІрокопович став його заступником. Був час, коли всі єпископські кафедри в Росії обіймали українці.

Освіта. Кількість шкіл на Гетьманщині невпинно зростала. Виникли Чернігівський, Харківський і Переяславський колегіуми. Головним осередком освіти й науки залишалася Києво-Могилянська академія, що особливо розвивалася за митрополита Рафаїла Заборовського.

Література. Найвидатнішим поетом, що вживав книжну українську мову був К. Зиновіїв. І. Величковський започаткував так звані курйозні вірші. Успішно розпивався театр у двох різновидах — шкільний і мандрівний. 1705 р. в Києві було поставлено першу драму на теми рідної історії «Володимир» Ф. Прокоповича. Найвизначнішою дослідницькою працею Данила Туптала є «Четьї-Мінеї» у чотирьох томах, це упорядкування житій святих. Полемічна література: Л. Барановпч «Нова міра старої віри», И. Галятовський «Ключ до розуміння», І. Гізель «Правдива віра».

Наука. Велика увага приділялася історії. Саме в цей період з’явилися козацькі літописи. Найдавнішим з них був «Літопис Самовидця», автором якого вважається Роман Ракушка-Романовський. Іншими видатними козацькими літописцями були Самійло Величко і Григорій Граб’янка. Перший підручник з історії «Синопсис» (авторство приписується П. Кохановському), «Хроніка з літописців стародавніх» Ф. Софоновича. До вивчення природничих наук закликав Ф. Прокопович, він же запропонував цікаві філософські ідеї, лишив різноманітну наукову та літературну спадщину.

Музика. 1730 р. була створена співацька школа в Глухові, який з 1708 р. був гетьманською столицею.

Архітектура. На цей час припадає розквіт архітектури козацького бароко. Цей мистецький стиль панував у Європі майже 200 років. Бароко означає «химерний, чудернацький», для нього характерна надзвичайна увага до форми. За І. Мазепи барокових рис набули споруди, збудовані ше в Київській Русі. Шедеврами козацького бароко є Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві (1696-1701 рр.), Преображенський собор Мгарського монастиря поблизу Лубен, Хрестовоздвиженський собор у Полтаві, Покровський у Харкові, Спасо-Преображенський в Ізюмі, церква Катерини в Чернігові.

Образотворче мистецтво. Найвидатнішими художниками-граверами були Олександр і Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський, окремо слід виділити гравюру «І. Мазепа серед своїх добрих справ» І. Мигури (1706 р.), визначними іконописцями — Іван Руткович (ікона «Архангел Михаїл» з іконостасу церкви Різдва Христового в м. Жовква) і Йов Кондзелевич (ікона «Вознесіння» з іконостасу церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський). Велику популярність мав за тих часів ктиторський портрет, розвивався і світський портретний живопис. В усій Україні надзвичайною популярністю користувалося зображення козака Мамая як втілення найголовніших рис українського характеру.

Отже, доки залишалися хоча б найменші прояви державної окремішності України, доти й українська культура мала снагу опиратися брутальному колоніальному тискові.

Хронологічний довідник: Українські землі наприкінці 17 — у першій половині 18 ст

Персоналії: Українські землі наприкінці 17 — у першій половині 18 ст

Терміни: Українські землі наприкінці 17 — у першій половині 18 ст

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Україна в 14-17 ст.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *