Вірш УМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Ліни Костенко змушує згадати тих, хто вже не з нами. Це відгук на величезні втрати в українській поезії — пішли з життя М.Рильський, П.Тичина, А.Малишко.
“Умирають майстри” Ліна Костенко
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,
держать небо на плечах. Тому і є висота.
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша УМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.
