Василь Симоненко казка «Цар Плаксій і Лоскотон» скорочено читати варто, щоб згадати цікаву історію про царя, який любив пити сльози.
«Цар Плаксій і Лоскотон» скорочено читати
Колись у країні Сльозолий головним був цар Плаксій. Голова у нього була мов бочка, а очі – ніби кавуни. У цього царя було три сини Плаксуни та три доньки (Нудота, Вай-Вай та Плакота).
Родина Плаксія щодня лише стогнала і плакала. Ще й усім дітям своєї країни Цар наказав плакати. Йому подобалося пити їх сльози, це був його улюблений напій.
Сміх же був під забороною. Та добрий дядько Лоскотон «ходив по всій країні і носив з собою сміх в розмальованій торбині. І усюди, «де він появлявся, зразу плач там припинявся».
Плаксій зневажав Лоскотона, бо той зневажав царські закони. Гвардія царя Плаксія, у якій служили забіяки, розшукувала дядька Лоскотона, але знайти не могла. Тому цар Плаксій обіцяв тому, хто спіймає Лоскотона і “його посадять у льох…” дозволити одружитися з однією з царських дочок- Нудотою.
Капітан Макака, підданий царя, мріяв стати його зятем. Макака спіймав Лоскотона і цар почав підготовку до весілля. Незважаючи на постійний кепський настрій, Плаксій радів, бо арештував Лоскотона.
У цей час доброго та веселого Лоскотона звільнили із в’язниці батраки й робітники.
На царському весільному банкеті усі скакали й од щастя гірко плакали (лиш так вони вміли радіти). Раптом на банкеті з’явився Лоскотон і почав лоскотати царя. Плаксій так сміявся, що аж луснув від сміху.
Сини Плаксія та три царівни після смерті батька-царя “навтьоки у чотири бігли боки”, а люди в країні Сльозолий живуть весело й зараз.
