«Виходжу в сад, він чорний і худий…» Ліна Костенко

Вірш «Виходжу в сад, він чорний і худий…» Ліни Костенко розповідає про цінність моменту нашого життя. Це тільки зараз нам здається що воно плине повільно, бо знаємо що в нас ще все попереду, але насправді це не так. Життя коротке, мов блискавка. Миготнуло і щезло. Був молодий, бігав по садочку, а тут — раз, і вже ти з тростинкою сидишь на лавочці і тільки згадуєш чудові моменти. Життя уособлюється в саду.

«Виходжу в сад, він чорний і худий…» Ліна Костенко

Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.

В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.

І він спитав: — Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?

А я сказала: — Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.

І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.

Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова…

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Виходжу в сад, він чорний і худий…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Автор: Гнатюк У рубриці: Вірші Ліни Костенко

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *