Вірш Рильського «Молюсь і вірю»

Вірш «Молюсь і вірю» Максима Рильського — переповнений вірою, надією, оптимізмом.

«Молюсь і вірю» М. Рильський

Молюсь  і  вірю.  Вітер  грає
І  п’яно  віє  навкруги,
І  голубів  тремтячі  зграї
Черкають  неба  береги.

І  ти  смієшся,  й  даль  ясніє,
І  серце  б’ється,  як  в  огні,
І  вид  пречистої  надії
Стоїть  у  синій  глибині.

Клянусь  тобі,  веселий  світе,
Клянусь  тобі,  моє  дитя,
Що  буду  жити,  поки  жити
Мені  дозволить  дух  життя!

Ходім!  Шумлять  щасливі  води,
І  грає  вітер  навкруги,
І  голуби  ясної  вроди
Черкають  неба  береги.

Голуби в небi, дзвiнкий смiх коханоï людини поруч, вiтер, простiр, води — хiба це не щастя? Лiричний герой упевнений у собi, свiт вiн уже називає своïм дитям i готовий жити, поки дозволить дух життя. Бог, природа й вiн сам виступають єдиним, гармонiйним цiлим, i нам передається оця бадьорiсть, цей оптимiзм молодого поета.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *