Вірші про букви алфавіту

букви

Для вивчення букв часто використовують вірші про букви алфавіту. Дитина в ігровій формі вивчає букви, та вірші, які легко запамятати.

Вірші про букви українського алфавіту

Вірші про букву А

Стали букви у рядок
І побігли в дитсадок.
Хто у них за ватажка?
Ну звичайно, буква А.

* * *
А — в алфавіті — найперша!
А — в алфавіті — найлегша!
А іще ця буква А,
І дзвінка, і голосна.
А ще хоче буква А,
Щоби Алла букви знала,
А тоді до школи йшла.

* * *
Цю букву знають всі на світі,
Вона найперша в алфавіті,
Весела, гарна й голосна,
І найскромніша буква А!

* * *
А яка ж та буква А?
Що нагадує вона?
Досить схожих є прикмет:
Мов шпаківня, мов намет,
Мов курінь, що на баштані,
Буква А здалася Тані.

Вірші про букву Б

Подивився знак в люстерко –
І в  очах йому померкло:
Він впізнать не міг себе –
Схожий став на букву «Бе»
Буква «Бе»
 — як бегемотик:
Отакий товстий животик!

* * *
Подивись, прошу тебе:
Ключ в траві, як буква Б!
Тут веселик походив,
Ключ від азбуки згубив.

* * *
Букву Б у слові мають,
А тому її вітають –
Балерина із балету,
Близнюки несуть букети,
Білочка – свого горішка,
Ну а бджілка – меду трішки.

Вірші про букву В

Буква «В» така цікава:
Стовпчик вверх,
Дві дужки справа.
Так в алфавіті живе
Всім потрібна буква «В».

* * *
Намалюєм два кружечки
Зверху менший, знизу більший.
Посередині поставим
Одну паличку пряму.
А тепер зітрем все те,
Що залишилося ліворуч.
Що зосталось?
Подивіться —
Залишилась буква «В».

* * *
В букві В,
Напевно, вата,
Бо ця буква товстувата.

Вірші про букву Г

Зарядку букви — малюки
Робили після сну.
«Те» підняла аж дві руки,
А буква «Ге» лише одну.

* * *
Га-га-га та Ге-ге-ге…
Це напевне буква Г?
Буква Г
 якраз така,
Неначе шия в гусака.

***

Буква «Г» — молоток,
Що ним шумно твій тато
Годівницю майструє
Птахам завзято.

Вірші про букву ґ

Буква «ґе» в нас замашна
В хокей гратиме вона!
«ґ» — ґерлиґ а в чабана
Завертати барана.

* * *
Буква Ґе з ріжком вгорі
Посміхнулась дітворі:
— Щоб дзвінкішу чули мову,
Я прийшла в абетку знову.

Вірші про букву Д

Буква «Де» немов на лавці,
На твердій стоїть підставці.

* * *
Буква Д, наче дім,
Височенний дах на нім.

Вірші про букву Е

Бідний гребінчик!
Що з тобою сталось?
Тільки 3 зубчики з усіх і осталось.
— Ти помиляєшся, я не гребінець!
Я буква «Е». Згадав?
Ну й молодець!

* * *
Що майструє цей хлопчина?
До стовпця – аж три жердини.
— Відгадайте! – всіх зове.
Відгадали? – Буква Е!

* * *
 Буква Е, поглянь в люстерко:
Схожа ти на етажерку!

Вірші про букву Є

— Не ховайся, букво Є,
Озовися, де ти є?
— Я, сказала буква Є, —
У словах: моє, твоє,
У фойє і в ательє,
У єхидни, у єнота,
А нема – у бегемота.

* * *
Місяць, наче буква С,
Придивляється з небес.
Посміхнувся до Славка,
Показавши язика.
Хлопчик крейду дістає
І малює букву Є.

* * *
Зажурилась буква Є,
Хоча все у неї є.
Але слів на букву Є
Небагато в мові є.
Тож потіште букву цю
І назвіть їй по слівцю.

Вірші про букву Ж

Жу-жу-жу, жу-жу-жу,
Своїх діток стережу, —
Каже жук.
І стереже.
Він і сам, як буква «Ж».

* * *
Буква «Ж» — неначе жук,
Що потрапив нам до рук.
Хоч листочків «Ж» не їсть,
Та кінцівок має шість

Вірші про букву З

Збоку, знизу і згори
Схожа «З» на цифру три.
Є три зуби в буки «З»,
Ними все вона гризе.

Вірші про букву И

А ця ось літера сумна:
Ніяких слов не почина.
— Ич-ич! – сич дуже здивувавсь
І між гілками заховавсь.
— Ич!

* * *
И — великої немає,
И — слова не починає:
Виплив кит на середину,
Хвилям кит підставив спину.

* * *
И блукає дуже близько.
І співає дуже низько.
Ти тихенько підійди —
І скажи їй: «Букво И,
Подивися, як розквітли
Наші ниви і сади!»

* * *
Дід брусочок третій клав
Для упору навскоси,
Так він хвіртку змайстрував.
Я ж дивлюся: буква И.

* * *
Ити-ити – що ж робити?
Воду решетом носити? –
Все одно не віднайти
Слова жодного на И.

* * *
И – великої немає,
И – слова не починає,
В кінці слів вона буває
Й серединку полюбляє.

***

Буква «И» — два стовпи,
Поміж них — наче сходи,
Сходи ввись до вершини,
До рідної мови.

Вірші про букву І

— Гей, хлопчику!
— Я не хлопчик.
— Гей, стовпчику!
— Я не стовпчик.
— Хто ж ти такий?
— Буква І.
— А що в тебе на голові – шапка?
— Ні, крапка!

* * *
Буква «І», неначе свічка,
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний гнотик
Стане крапкою над «І».

* * *
І підслухало розмову
І з’єднало слово словом.
І співає всі пісні
І веселі і сумні.
Над собою крапку носить
І нічого в нас не просить.

Вірші про букву Ї

«І» без «Ї» не ступить кроку,
Поміж ними  свар нема,
«І» до «Ї»  моргає оком,
«Ї» у відповідь – двома.

* * *
Ранні птахи солов’ї,
Покажіть нам букву Ї!
Буква Ї
 така ж, як І,
Тільки крапок зверху дві.

Вірші про букву Й

Ей, малий!
Ти хто такий?
Я — не хто.
А буква «Й».
Щоб мене не сплутать з «И»,
Я купив берет новий.
Не великий, не малий.
Подивіться, ось який.

* * *
Чи то дощик ллє довкола,
Чи лютує завірюха
Буква Й ніде Й ніколи
Не скидає капелюха.

Вірші про букву К

Каченята йшли рядочком,
Раптом гілочку знайшли,
Із якої 2 листочки
Вниз і вгору відросли.
Качка, дітям: «ках-ках-ка»
Придивіться: буква «Ка».

* * *
Буква «К», буква «К»,
Ой, яка вона швидка!
Наче хлопчик,
Знявши руку,
Витинає гопака.

Вірші про букву Л

Лев, лисиця і орел
Дуже люблять букву «Л»
З букви «Л» для цирку
Змайстрували гірку,
Щоб катались звірі
І жили у мирі.

* * *
Узяв хлопчина рушничок
Та й повісив на гачок.
До матусі повернувся,
Від здогадки усміхнувся:
— Як журавлик, як орел
Ця крилата буква Л.

***

Буква «Л» — наче гірка
В дитячому садочку,
Де протер ти до дірки
Штани і сорочку.

Вірші про букву М

Дві сестрички невеличкі
Одягли нові спіднички.
Узялись міцніш за руки –
І гулять мерщій на луки.
Біжимо — не доженеш,
Не сестричок — букву «М».

* * *
Букви слід вивчать, Іване,
Батьків метр бери складний.
Середину вдвох зігнем,
З метра букву М складем.

Вірші про букву Н

Буква «Н», немов драбинка:
Палки дві і перетинка.

* * *
— Чи це буква, чи драбина? –
Дивувалася дитина.
Ну, якщо один щабель,
То, звичайно, буква «Н».

* * *
Дві палочки — лічилочки
Гуляли у саду.
Аж тут зламалась гілочка:
— Рятуйте, бо впаду!
Летіла і кружляла,
Хапаючись за клен,
Між палочками впала –
І вийшла буква Н.

Вірші про букву О

Буква «О» така-от кругла,
Хто не бачив, подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, — хоч котись!

* * *
Сонечко кругленьке –
Як бублик, колесо.
Точнісінько таке ж воно
Як наша буква «О».

* * * 

Буква «О» — мов криниця,
Де мати нап’ються
Тих казок «на добраніч»,
Що з лиха сміються.

Вірші про букву П

Гарні хлопці-молодці
Закопали два стовпці.
Третій їм допомагав –
Перекладину поклав.
Втіха нашій дітворі:
Буква «П» вже у дворі.

* * *
Покотило, покотило.
У просторому дворі
Нам зробили школярі
Гойдалку-гойдалочку.
Гойдаємось од раночку.
Радість нашій дітворі –
Буква П стоїть в дворі.

* * *
Я із букви П торік
Змайстрував собі турнік.
Підтягаюсь разів сто я,
Маю силу і здоров’я.

Вірші про букву Р

Виліз равлик на стеблинку,
Зупинився і завмер,
На собі несе хатинку,
А вона — як буква «Р».

* * *
Лізе равлик на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антени.
Налякався і замер –
Схожим став на букву Р.

Вірші про букву С

Буква «С» як місяць в небі,
Як маленький серпик в полі,
Як окраєць хліба теплий,
Кавуна шматок солодкий.

* * *
Буква «С» не стулить віч —
Світить місяцем всю ніч,
А коли приходить ранок,
Округляється серпанок;
Сонце, наче буква О,
Над землею попливло.
І до нього, як до мами,
Діти тягнуться руками.

* * *
Сіра гуска їсть овес
І сичить сердито: «С-сс»!
Сіра гуско, не сварись!
Ось ця буква, подивись:
Як серпанок-молодик,
Як рогалик-маківник.

Вірші про букву Т

Тук-тук-тук, ток-ток-ток –
Вибиває молоток.
Ним ви цвяхи заб’єте,
Схожий він на букву «Т».

Вірші про букву У

Сказав горобчик:
Букву «У» боюсь я дуже, татку.
Татусь питає: «А чому?»
— «У» схожа на рогатку!

Вірші про букву Ф

Буква «Ф» взялася в боки,
Одягла мерщій вінок.
Лиш почує де музики,
То найперша йде в танок.

* * *
— Що це, що це за підскоки?
Це ж у кого руки в боки?
— Буква Ф на довгій ніжці
Пострибала по доріжці.

* * *
Буква Ф – то фантазерка,
Любить фрукти, феєрверки,
І фіалки, і фонтани,
І фортецю, і фазана,
Фарби різнокольорові,
Фею й факели казкові.

Вірші про букву Х

Схрестили два спортсмени
Рапіри у бою.
Навчили «Х» читати
Оксаночку малу.

* * *
Плоскогубці розійшлися,
Розсміялись: ха-ха-ха!
Ці веселі плоскогубці
Схожі з літерою Х!

Вірші про букву Ц

Ми домалюємо перо
В папасі букви «П».
Тоді її перевернем
І вийде буква «Ц».

Вірші про букву Ч

Буква «Ч»,
Немов стілець.
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою
Чотири,
Буква схожа
Трішки.

* * *
Цілий день я букву Н
Доганяв, як мишку кішка.
Наштовхнулась Н на пень
І зламала ніжку.
І тепер не утече
Від погоні буква Ч.

Вірші про букву Ш

На дворі лежить поліно,
Трійко пташок зверху сіло,
Подивись, ну й чудеса –
Вийшла з пташок буква «Ш».

* * *
Каже братик Тимошу:
— Хочеш, букву напишу?
Три стовпці, внизу – межа,
Це для тебе буква Ш!

* * *
Шепотіла буква Ш:
«Ш-ш-ш, шановні тихо-ша!
Лише вам скажу на вушко:
Маю шоколад і грушку.
Але перш ніж частувати,
Решту слів прошу назвати».

Вірші про букву Щ

Букві Щ сказала Ш:
—  Ти стрибаєш, як лоша. Я на тебе дуже схожа,
Хоч стрибати так не можу…
—  А відгадка тут проста:
Я — з хвостом,
Ти — без хвоста.

* * *
— Розкажіть про букву Щ!
— Та вона така ж, як Ш,
Тільки в неї, — каже Костик, —
Як гачок, праворуч хвостик.

Вірші про м’який знак Ь

Я – не шість!
Я – м’який знак!
Це повинен знати всяк.
Я – не літера нова.
Я пом’якшую слова.
От наприклад: хміль і тінь,
Півень, заєць, сіль і кінь.
Далі сам подумай ти,
Де ще знак м’який знайти.

* * *
Я в алфавіті – в кінці,
В мене усміх на лиці.
Не хизуюсь я, але…
Вам без мене буде зле.
Бо як тільки я у слові,
Слово – м’якше для вимови.

* * *
Знак називається м’яким,
Пом’якшує вимову ним.
Це знає і маля –
Бо слово пень чи слово день
М’якенько вимовля.

* * *
Бігла буква Р,
Впала і тепер
Догори ногами
Стала перед нами.

Вірші про букву Ю

Буква ця усім відома:
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Згогадаєтесь умить.
Є ця буква в слові «Юля»,
І в словах «сміюсь», «стою».
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква Ю.

* * *
— Як зробити букву Ю?
Здогадавсь, Іванку?
— Букву І до О приб’ю
На коротку планку.

Вірші про букву Я

Десь пропала буква О.
Ми шукаємо давно.
Де ж поділася вона? —
Не знайдемо до темна.
А вона, от чудасія!
Всілась букві Л на шию
І від радості сія: —
Ось де Я! Ось де Я!

* * *
На сторінку «Букваря»
З моря вийшла буква Я
І на якір гордо стала.
Я слова свої зібрала.
Покажіть свої знання
І назвіть слова на Я.

Апостроф  ’

Я такий же, як знак розділовий,
І відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
Я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім’я —
Зразу стану потрібним і я.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *