Вірші про природу для дітей

Вірші про природу для дітей дошкільного віку, 1 класу, 2 класу, 3 класу українських поетів зібрані в цій статті.

Українські вірші про природу для дітей

Краса природи – справжнє диво.
Все неповторне і живе.
Де не поглянь, скрізь так красиво:
По небу сонечко пливе,
Навколо височіють гори,
Між горами дзюрчить вода.
А ліс зелений, наче море,
І всюди казка ожива!

***

ПЕРШІ КРАПЕЛЬКИ ВЕСНИ
Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло.
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.

Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам весняним
Г. Бойко
***

ВИЙДИ, ВИЙДИ, СОНЕЧКО

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,

На весняні квіточки,
На маленькі діточки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.

Вірші про природу для дітей

Кожна пора у природі красива,
Криється в ній щось ліричне.
Будь то зима із туманами сива,
Осінь п’янка, поетична.

Літо веселе і щире, й привітне
Вабить, до озера кличе.
Луг, наче казка, метеликом квітне,
Чайка над морем кигиче.

Ну, а весна! Що є краще у світі!
Трепетна, ніжна і ясна!
Сонце так щиро, так молодо світить
І на душі так прекрасно!
Надія Красоткіна

***

Пори року

Придумала мати дочкам імена,
Ось Літо і Осінь, Зима і Весна.
Приходить Весна — зеленіють ліси,
І пташині всюди дзвенять голоси.
А Літо прийшло — все під сонцем квітне,
І стиглі ягоди просяться в рот.
Нам щедра Осінь приносить плоди,
Дають врожаї поля і сади.
Зима засинає снігами поля.
Взимку відпочиває і дрімає земля.
(А. Кузнєцова)
***

Все навколо зеленіє…

Все навколо зеленіє, річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє і з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
коли все живе, цвіте,
скрізь дзвенять пташки крилаті,
сяє сонце золоте…
«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
я і сам не підійду».
Олександр Олесь
***

Дощова хмаринка
Біла хмара в синій блузі
Низько-низько так висить:
Що там робиться на лузі?
Може, квіточки полить?
Може, вже засохли віти?
Травам нічого попить?
Будуть верби зеленіти,
Ось лиш дощик прилетить.
Лідія Новикова
***

Хмаринка
Запнувшись в блакитну хустинку,
По небу пливла хмаринка.
Та раптом зірвався вітер¬ –
Нема їй куди подітись.
Зірвала мерщій хустинку –
Закапали з неї краплинки.
Так хмарка од вітру тікала,
Землю дощиком поливала.
Т. Полубко

***

Зимовий ранок

Я люблю веселий ранок
холоднючої зими,
як на двір, на стіни, ґанок
і на шлях за ворітьми
упаде із неба промінь,
дим пов’ється з димарів,
на току підніме гомін
зграя галок і граків.
Сніг ясним кришталем блище,
лютий холод допіка,
сонце вгору плине вище,
та не гріє здалека…
Яків Щоголів

***

Зима

Як не любити зими сніжно-синьої
на Україні моїй,
саду старого в пухнастому інеї,
сивих, веселих завій?
Як не любити весни многошумної,
меду пахучих суцвіть,
як не любити роботи розумної,
праці, що дух веселить?
Максим Рильський
***

На зеленому горбочку

На зеленому горбочку,
у вишневому садочку,
притулилася хатинка,
мов маленькая дитинка
стиха вийшла виглядати,
чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
немов мати до дитинки,
вийшло сонце, засвітило
і хатинку звеселило.
Леся Українка

***

Березовий листочок
Іще не сніг і навіть ще не іній,
ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
куди не ступиш, все щось шарудить!
Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
то пробіжить невидимий їжак…
Ліна Костенко

***

У лісі всміхається кожна сосна:
Нарешті відлига, нарешті весна!
Нам сонеско світить і лагідно гріє,
Ніхто крім весни так радіти не вміє,
І проліски сині дзвенять під ногами:
„Співайте, будь-ласка, весняночку з нами!”
***

Третє квітня! Не повірите — зима!
Вийшла в двір і здивувалася сама!
Замість усмішок квіткових — сніг лежить…
Ось така-то у природі дивна мить!
В квіточок усіх під снігом голова,
Що завгодно у природі цій бува.
Замість того, щоб зимою снігу йти,
Він рішив нас всіх весною замести.
І замів. Упав на квіти й на траву,
І на землю, й на росиночку живу…
Цілу ніч крутила віхола й мела,
Та з весною перемовин не вела,
Засипала густо снігом всі поля,
А на ранок стала білою земля.
Та з обіду добре сонце припекло
І усе це біле диво потекло.
І голівки гарні квіти підняли,
Заіскрилися на сонці, ожили.
І почулися пташині голоси,
А на листі — тільки крапельки роси.
Ось такі у нас трапляються дива…
Що завгодно у природі цій бува…
Надія Красоткіна

Коментарі:
  1. 2 месяца ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *