Вірші про слона

Вірш про слона для дітей на українській мові

У слона болить нога.
Слон сьогодні шкутильга:
Гостював комар у нього,
Наступив йому на ногу.
Грицько Бойко
***

Оксана Кротюк «Слон і слоненя»

Слон купив собі краватку
У велику жовту цятку,
А маленьке слоненя
Приміря її щодня.
Хоче бути слоненятко
Ну точнісінько як татко.

Вірш про слонів

«Загубилось слоненя» Олесь Лупій

Йшло маленьке слоненя
Зі слонами навмання
Через зарості й кущі
Аж до озера мерщій.
Від своїх відбилося
В хащах заблудилося.
Тут підбігло левеня,
А за ним верблюденя,
Прискакало мавпеня,
Кенгурятко и тигреня.
Стали радитись звірята:
Як мале порятувати?
І зчинилась метушня,
Що тривала аж півдня.
Натомилися слони,
Розгубилися вони.
Підказало пташеня,
Де шукати слоненя.
І слони зраділи,
Дружно заревіли,
Хоботи здіймали,
Вухами махали.
І побігло слоненя
Із батьками навмання.

Віршик про слонів

«Слоник-школярик» Юрій Бедрик

Нині свято — перший дзвоник.
Вируша до школи слоник.
Має він новий портфелик
І краваточку-метелик,
Ще не вдягнені штанята,
Ще не взувані сандалі,
І жоржин букет ло свята,
Й три олівчики в пеналі.
Має зашити й букварик,
ручку й, навіть, календарик.
Навіть хобот має слоник,
Щоб тримати в ньому
ДЗВОНИК!

***

Цікаві слони

Слони — це найбільші у світі тварини,
А ще найсильніші на цілій Землі.
І дуже цікаві вони для людини,
Бо проти слонів усі звірі — малі!

Заввишки слони аж трьох метрів сягають,
Та ще й чотирьох досягають не раз.
І масу велику, аж десять тонн мають.
І навіть дванадцять заважать не раз.

Великого хобота мають гнучкого
І вуха-опахала є у слонів.
Нема у тваринному світі ні в кого
Таких вух і хобота — дива із див!

І два з половиною аж сантиметри
В них шкіра товстенна, ну, що тут сказать…
Йдуть швидко слони до шести кілометрів,
А тридцять п’ять — сорок, якщо побіжать…

Чудовий в них нюх, відчуття рівноваги
Та й чують здалека прекрасно вони.
І не позичати їм сили й відваги.
В родинах великих зростають слони.

Народжує мама мале слоненятко
Високе до метра й до ста кілограм.
Ростуть біля мами хлоп’ятка й дівчатка
До років п’ятнадцяти… Дивно це вам?

Про менших турбуються старші дівчатка,
Всьому їх навчають і дбають про них.
То ж, дуже цікаві маленькі слонятка,
Вони викликають в нас радість і сміх.

Сплять стоячи всі, оборону тримають,
Всередині менші — лежать на боку.
А їжу рослинну слони споживають:
Гілки із дерев і травичку в соку.

Живуть вони в Африці, в Азії тільки,
Де клімат жаркий. Всі чудово пливуть.
Нікого вони не бояться ніскільки,
Бо сильні й розумні. Та довго живуть.

Красоткіна Надія

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Дитячі вірші

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *