Вірші про Україну, про Батьківщину, показують патріотизм, любов до рідного краю відомих людей та простих українців. Автори написали патріотичні вірші про Україну, які навіть вивчають у школі.
Вірші про Україну
Усе моє, все зветься Україна.
… Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори…
Ліна Костенко
Про нашу Україну
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками,
Та й ми співаємо пісні —
Змагається він з нами!
Марія Познанська
Україна, як рідная мати
Від Донецька до Крима та Львова
Розпростерлась моя сторона.
Знають в світі красиве це слово –
Україною зветься вона.
Там де простір безкрайнього поля,
Від сівби і до самих до жнив,
З колоском колихається доля
Козака, що раніше тут жив.
Я ходив по зелених Карпатах,
Бачив сяйво церков золоте,
У віночках на наших дівчатах
Різнотрав»я казкове цвіте.
Україна, як рідная мати
Огортає теплом нас своїм,
А Шевченко — він буде стояти –
Збережемо прекрасний цей дім.
автор: Геннадій Деснянський
Українка
Українка я маленька,
Україна — моя Ненька.
В неї щира я дитина,
Добра, люба та єдина.
Вірна я дочка народу,
Бо з козацького я роду;
Щиро я свій рід кохаю,
Роду іншого не знаю.
Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити,
Українцям помагати,
Україна — моя мати!
Сидір Воробкевич
Вірш Павла Тичини про Україну
Добридень тобі,
Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрнчечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!
Павло Тичина
Україна
Наша славна Україна —
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливі, й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо!..
Володимир Cамійленко
Облітав журавель
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної — немає!
Платон Воронько
Я дитина українська
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!
Юрій Шкрумеляк
Наша Батьківщина
Там, де море є глибоке,
Де заквітчані Карпати,
Де степи такі широкі,
Що очима не обняти, –
Там є наша Батьківщина –
Україна!
Там, де сонечко іскриться,
Де весняний вітер віє,
Де на горах є столиця –
Наш великий, славний Київ,
Там є наша Батьківщина –
Україна!
– Леонід Полтава
Україна
Україна, любі діти,
Наш чудовий край.
Там ліси і полонини,
І луги, і гай.
І річок прудких багато,
І рибок в них тьма,
Все те, все, кохані діти, –
Вітчизна свята.
Україна – це біленьки
У садках хатки,
Ниви збіжжям засіяні,
Запашні квітки
І міста розлогі, чисті,
Знай, дитя, це, знай.
Україна наша рідна –
Це чудовий край.
Україно, Україно,
Мій рідний краю,
Цілим серденьком дитини
Я тебе кохаю.
І щодня шлю молитву
Всевишньому Богу,
Щоб послав нам в Україну
Щасливу дорогу.
– Іванна Савицька
Якщо ви знаєте цікаві вірші про Україну українських письменників лишайте їх в коментарях.
дуже зворушливо, я щось з цього виберу!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
ЛИСТ СОЛДАТУ
Я звертаюсь ночами до Бога,
Та молюся за твоє життя.
Щоб скоріша була перемога,
Прошу Господа кожного дня.
Я благаю, щоб ти повернувся,
До родини своєї, живим!
Та в бою, щоби не спотикнувся,
Ангел став охоронцем твоїм!
Ти солдат і тепер захищаєш,
Рідний край від московських катів.
Нечисть бісівську геть проганяєш,
Що зі зброєю вдерлася в дім.
Знаю синку, ти скучив за мною,
Та за рідним будинком своїм.
Бог почує молитву ту мою,
Повернешся додому живим.
Вірю, буде твоя перемога,
Та майбутнє щасливе життя.
В Україну я вірю та в Бога,
І чекаю на тебе щодня.
Олександр Кобиляков
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Любіть Україну, як матір любіть!
Чи в радості то, чи у горі.
У бій вирішальний за неї ідіть!
Бо зрадник панує на крові.
Вставайте з колін та кайдани порвіть,
Врятуйте від смерті Державу.
Вона незабаром віддячить в ту мить,
Як тільки звільниться від клану.
Усуньте від влади панів і катів,
Бандитів, запроданців клятих,
Продажних ментів, суддів та крадіїв,
Нацистів кремлівських завзятих.
Країна рідненька, ще трохи – терпи,
Невдовзі твоя Перемога.
У бій йдуть сьогодні одні козаки,
Вони немов воїни Бога.
За Неньку встає України народ,
Та іншого шляху немає.
В набат знову б’є захисник-патріот,
Людей він у бій піднімає.
Олександр Кобиляков
ПРИЙШЛА З ВІЙНОЮ
Навіщо прийшла ти з війною?
Зі зброєю вдерлася в дім.
Росія – ти стала ганьбою!
Повіривши фейкам своїм.
З тобою війни не чекала,
Не вірила Ненька моя,
Щоб на Україну напала,
Та сила ворожа твоя.
Забула історію свою,
Невдячне, брехливе дитя.
Пішовши на матір ордою,
Ти знищила своє життя.
Ми сильні, бо віримо в себе,
Незламний козацький наш дух!
Не вийде здолати нас в тебе,
Загине ворожий той рух!
Повстануть на сході Держави,
Всі ті, кому «цар» твій брехав.
Під прапором вічної слави,
Зганьблять тих, хто їх катував.
Олександр Кобиляков
СХАМЕНІТЬСЯ
Люди, прошу – схаменіться!
Ну навіщо ця війна?
Не стріляйте, зупиніться,
Батьківщина в нас одна.
В нас єдина Україна,
Не діліть на захід, схід.
Рідна мова в батька й сина,
Прапор та козацький слід.
«Руський мир» із глузду з’їхав,
Ну скажіть, який ж це брат?
Той, хто ворожнечу сіяв,
Є кремлівський окупант.
Він прийшов людей вбивати,
Неньку нищити мою,
Щоб лише завоювати,
Землю рідненьку твою.
Захисти свою Країну,
Та звільнися від катів!
Єдність нам дарує силу,
Проти клятих москалів.
Олександр Кобиляков