Вірші про весну Олександр Олесь

підсніжник Вірші

Олександр Олесь вірші про весну наповнив глибоким ліризмом, чуттєвістю, захопленням цією порою.

Вірші про весну Олександр Олесь

Весна, весна! Радійте, дітки…

Весна, весна! Радійте, дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, —
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, — сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.

***

ВСЕ НАВКОЛО ЗЕЛЕНІЄ…

Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте…

«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
Я і сам не підійду».
О. Олесь
***

ЖУРАВЛІ

Прилетіли журавлі,
Сіли в полі на ріллі,
То пасуться, то курличуть —
Мабуть, це Весну вже кличуть.

Ходять довгі журавлі,
Щось вишукують в землі,
Щось воркують, щось віщують,
Вже Весну, здається, чують.

А здаля вже крався лис…
Шиї витягли, знялись,
Закурликали з-під хмари
І злетіли на мочари.

У квітках летить Весна,
Журавлів шука й не зна,
Що вони їй вістунами
Відчиняють всюди брами.

Линуть в небі журавлі,
А курличуть до землі…
Линуть сірими ключами,
Відмикають білі брами.
О. Олесь
***

Весна
“Теплінь. Весна іде!” –
Сказала так бабуся.
Весна іде? Та де?
Коли в вікно дивлюся –

Аж справді йде весна.
Ось стала біля ставу,
Всміхнулася ясна
І кинула купаву.

Купава розцвіла,
На хвилях загойдалась.
Весна ж у ліс пішла,
Ішла і усміхалась.

Дерева ожили!
Весна їх всіх вітала
І листом із поли
Їх рясно обсипала.

Берізці молодій
Сережки почепила,
Билиночці блідій –
Дзвіночок, щоб дзвонила.

Дарунки роздала,
З усіма попрощалась,
І в поле, в степ пішла,
Ішла і усміхалась.

Прийшла. Важкий мішок
З плечей своїх зложила
І тисячі пташок
В широкий степ пустила.

І степ загомонів,
Почулись співи, крики.
Взялися до смичків
І коники-музики.

Там перепел: “Ха-вав!”
Там “бу-бу” над водою.
Цупке щось дерти став
Деркач між осокою.

В повітрі, мов квітки,
Метелики літали.
Гули джмелі, бджілки
І меду скрізь шукали.

Та світу вже весна
Не бачила й не чула,
Давно уже вона
Натомлена заснула.

Оцініть статтю
Додати коментар