“Вивести на чисту воду” значення фразеологізму, речення з ним, його походження ви дізнаєтеся з цієї статті.
“Вивести на чисту воду” фразеологізм
Значення “Вивести на чисту воду” — викрити чию-небудь непорядність, нечесність, знайти правду.
“Вивести на чисту воду” походження
Існує три різних версії походження виразу вивести на чисту воду:
1. Одні мовознавці вбачають його у рибальському мистецтві. У заростях очерету або там, де в мулі затонулі корчі, риба хоч і потрапить на гачок, але легко зможе обірвати волосінь і втекти. А от у прозорій воді, над чистим дном – звільнитися їй буде нелегко. Так само, як виводити на чисту воду рибу, можна «вивести» і людину. Якщо всі обставини справи, деталі, передумови та наслідки будуть відомі, то і брехуна легко буде впіймати і викрити.
2. Інші вважають, що цей оборот зберігає пам’ять про так званий “божий суд”, коли обвинуваченого “виводили” до чистої води і кидали в неї: якщо він спливав, це означало, що чиста вода його не прийняла, а отже, він винен, якщо ж тонув, несправедливо звинуваченим і посмертно виправданим.
3. За третьою версією фразеологізм пов’язаний з ворожінням на воді. Ворожбити “виводили” на свіжій воді образ людини, яка вчинила злу справу або пристріт кого-небудь, тобто викликали на поверхні води його зображення. Таким чином дізнавалися винуватця події.
“Вивести на чисту воду” речення
Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту гнилятину на чисту воду (Коцюбинський, Твори, т. III, 1956, стор. 278);
(Пилип) – …Завтра я в прокурора буду, вже договорився з секретаршею. …Я виведу їх на чисту воду. І за машини, і за бенкети… Нехай усі знають, який він ідейний, цей Заруба… (Кучер, Трудна любов, 1960, стор. 140);
К а р п о. Я мушу все вивести на свіжу воду, я не я буду, коли пе дізнаюсь, хто перший пустив на мене та Домаху лиху славу! (Кропивницький, Твори, т. II, 1958, стор. 165).
— Виведу я тебе на чисту воду, виведу! Тепер не викрутишся (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 86)
Мішка все стежив за Малафейкіним, не знав тільки, як вивести на чисту воду цього пройдисвіта. В. М. Шукшин, «Генерал Малафейкін», 1970-1974 р
Григор’євих легко було вивести на чисту воду, і, по суті, вони цього цілком заслужили, але це все-таки видало б їх, особливо її, головою. Гершуні Г. А., «З недавнього минулого»,