«Війна світів» скорочено

«Війна світів» — фантастичний роман англійського письменника Герберта Веллса 1897 року. Роман описує вторгнення прибульців (марсіян) на Землю.

«Війна світів» скорочено читати

Англійські астрономи помічають дивацтва на Марсі. У кращі телескопи країни можна розглянути спалахи, якийсь рух, мерехтіння.

Швидше за все, це землетрус. А може бути марсіани просто відливають гігантську гармату, з якої вони скоро випустять десять снарядів на Землю? Цих снарядів було б і більше, але на Марсі щось трапилося — якийсь вибух, — хоча прибулих марсіан на Землі виявилося цілком достатньо, щоб підкорити всю нашу планету.

Автор розповідає, що період розвитку марсіанської цивілізації дуже тривалий — виявився достатнім для того, щоб знищити всі хвороботворні мікроби. І марсіани стають жертвою своєї непристосованості до земного життя. Вони починають гинути.

Між цим зачином і кінцем якраз і розгортається дія роману.  Марсіани принесли на Землю нові принципи науки і техніки. Їх бойові триніжки, крокуючі зі швидкістю птаха, їх теплові та світлові промені, їх газові атаки, задовго передвіщають жахи світової війни, вміння користуватися суглобовими, а не колісними пристроями, до яких прийшли інженери майбутніх поколінь, — це провісники робототехніки. Літальні апарати важче повітря тільки планувалися, а у Уеллса його марсіани вже будують власний літак.

Марсіани схожі на розумного пуголовка, забезпеченого пучками щупалець. Вони скоріше породження земної, а не позаземної цивілізації. І на погляд сучасної людини вони огидні. Тим більше, що марсіани харчуються кров’ю істот, що нагадують теперішніх мешканців Землі. Це одна з головних причин їх експансії.

Дія починається з падіння першого циліндра марсіан. Люди мріють встановити контакт з інопланетянами. Однак у марсіан зовсім інші плани. Їм необхідно підпорядкувати собі Землю, і вони з самого початку ведуть себе вкрай агресивно, пригнічуючи перші ж осередки можливого опору. Націлені на них артилерійські батареї знищені тепловим променем. Уряд в силах ще закликати населення залишити Лондон, після чого функції його абсолютно вичерпуються. Виробництво приходить до кінця. Немає більше ніякого соціального порядку. Починається масовий результат населення з найбільшого в світі міста. Безчинствують мародери. Люди, які не підлеглі більш зовнішній дисципліні, показують себе такими, якими вони є.

У романі два оповідача. Один з них — сам автор. Це він відразу ж зауважує прибуття марсіан, знищення миротворчої делегації з білим прапором, перші натовпи біженців, які не встигли ще досягти Лондона. У ході поневірянь йому зустрічаються дві людини, які зупиняють його увагу. Один з них — священик, з яким він з волі випадку виявляється в напівзруйнованому будинку на самому краю гігантської воронки, виритої падаючим циліндром. З пролому в стіні він спостерігає за тим, як марсіани збирають свої механізми. Священик — людина щиро віруюча, все ж поступово божеволіє, піднімає крик і скоро привертає увагу марсіан. У пролом простягаються щупальця, і можна тільки здогадуватися, яка доля його чекає. Герой дивом уникає такої ж долі.

І ще одна людина попадається на його шляху. Це їздовий артилерійської батареї, що відстав від своєї частини. У момент, коли вони зустрічаються знову, марсіани вже встигли восторжествувати над людством. Але, як з’ясовується, у артилериста є свій план порятунку роду людського. Треба заритися глибше в землю, наприклад в каналізаційну мережу, і перечекати. Спочатку здається, що в його викладках є частка істини. Каналізація після дощу добре промита. Вона досить простора, а проникнути туди можна через спеціально виритий підземний хід. З часом Землю вдасться відвоювати. Треба лише опанувати таємницею марсіанських триніжків. Людей адже все одно залишиться більше. Та й серед них знайдуться здатні керувати цими до пори до часу незрозумілими механізмами.

План сам по собі був непоганий. Та ось біда — він народився в голові людини, що представляє чималу небезпеку для людства. Це з’ясовується мало не з першого моменту. Солдат-артилерист — один з мародерів. Не визнавши відразу оповідача, він не бажає пускати його на «свою ділянку», де скупчилася достатня для двох чоловік кількість їжі. До того ж свій підкоп він риє в неправильному напрямку. До каналізації звідси не пробитися. І часу для цього не буде. Творець великого плану не надто любить працювати. Він воліє поглинати заготовлену кимось іншим їжу і спиртні напої.

Але найгірше інша сторона цього «великого плану». Для його здійснення доведеться вивести нову породу людей. Слабких (за відомим спартанського зразком) треба буде вбивати. Жінки будуть покликані тільки народжувати життєздатних людей. І оповідач, носій зовсім інших думок, вирішує покинути цього неприборканого і дивного мрійника і йти до Лондона.

Видовище, постала його очам, відлякує. Місто, якщо не рахувати декількох п’яних, спорожніло. Воно завалений трупами. І над усім цим чується виття позаземного чудовиська. Але оповідач ще не відає, що це передсмертний крик останнього, що залишився в живих марсіанина.

Багато про що він дізнається з уст свого брата. Це і є другий оповідач. Саме він і був свідком подій в Лондоні. В оповіданні артилериста про нікчемність людей, що населяють Англію, було все-таки чимало правди. Ці нікчемні люди при перших же ознаках небезпеки звіріють і втрачають відчуття реальності. На дорогах вони грабують і забирають транспортні засоби. Якийсь старий, ризикуючи життям, збирає золото, що розсипалася. Але тепер потік хлинув назад. І з тих пір люди дізналися багато нового про марсіан. Їм не знайоме відчуття втоми. Подібно мурашкам, вони працюють всі двадцять чотири години на добу. Розмножуються вони брунькуванням і тому не знають тих бурхливих емоцій, які виникають у людей внаслідок відмінності статей. Травний апарат відсутній. Головний орган — величезний, безперервно працюючий мозок. Все це робить їх по-своєму сильними і одночасно безжальними.

А всім, що принесли з собою марсіани, люди, пророкує Уеллс, з часом оволодіють. Справа не в одній техніці. Вторгнення марсіан загрожувало не тільки Англії, але і всій нашій планеті.

Також ви можете прочитати інший варіант скороченого роману — «Війна світів» короткий зміст.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: світова література

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *