“Як тебе не любити, Києве мій” аналіз пісні – тема, ідея, художні засоби, жанр допоможут скласти літературний паспорт твору, який є неофіційним гімном столиці.
“Як тебе не любити, Києве мій” аналіз
Автор – Дмитро Луценко
Рік написання – 1962.
Тема: висловлення почуття захоплення красою та величністю столиці рідної держави.
Ідея: уславлення краси Києва
Основна думка: потрібно любити й шанувати свою державу, її столицю, підтримувати красу.
Жанр: літературна пісня
“Як тебе не любити, Києве мій” художні засоби
- епітети (море зелене, тихий день,закохані мрії, натомлене місто, мирний лагідний сон);
- порівняння (вогні, як намисто; вечорів оксамити, мов щастя прибій);
- метафори (море грає, день догора, віти закоханих мрій, в очі дивляться канни, серце в них переллю, жити на крилах надій, вогні розцвіли, вечорів оксамити);
- уособлення (хай канни розкажуть, спить місто).
- окличні речення, звертання: «Як тебе не любити, Києве мій!».
Художні засоби в пісні “Як тебе не любити, Києве мій” тісно переплітаються, створюючи неповторний образ улюбленої столиці.
Історія написання “Як тебе не любити, Києве мій”
Пісню про Київ замовили Шамо і Луценку до Дня міста Києва. Вперше вона прозвучала 27 травня 1962 року. Музику Ігор Шамо написав за одну ніч, а вірші до пісні Дмитро Луценко складав майже місяць.
За спогадами дружини Луценка Тамари, після слів «де колишуться віти закоханих мрій» ніяк не народжувався рядок. Тоді композитор і поет вирішили прогулятись. На вулиці раптово вони почули фразу від хлопця, що залицявся до дівчини: «Ну як тебе не любити?». Одразу Луценко і використав її, завершивши куплет.
Після першого виконання пісня перетворилась на неофіційний гімн Києва.
Пісня “Як тебе не любити, Києве мій” з листопада 2014 року офіційний гімн Києва.
