Які особливості будови мають пластиди?

пластиди

Пластиди – особливі органоїди рослинних клітин, у яких здійснюється синтез різних речовин, і в першу чергу фотосинтез. В даній статті ми розглянемо яку будову мають пластиди.

Які особливості будови мають пластиди?

Пластиди (від грец. пластидес — виліплений, сформований) — органели клітин рослин і деяких одноклітин­них тварин (наприклад, евглени зеленої).

Пластиди утворюються з особливих клітинних структур, що носять назву пропластид.

Пропластиди – це безбарвні утворення, зовні схожі на мітохондрії, але більшими розмірами, що відрізняються від них, і тим, що завжди мають подовжену форму.

Зовні пластиди обмежені подвійною мембраною, невелика кількість мембран перебуває також у їх внутрішній частині.

Пластиди розмножуються шляхом поділу, і контроль над цим процесом здійснюється, очевидно, ДНК, що втримується в них же. При розподілі відбувається перетяжка пластиди, але поділ пластид може відбуватися й шляхом утворення перегородки. Здатність пластид до розподілу забезпечує їхня безперервність у ряді клітинних поколінь. При статевому й безстатевому розмноженні рослин відбувається передача пластид дочірнім організмам, причому в більшості рослин пластиди передаються по материнській лінії.

Особливості будови пластид: мають дві мембрани (зовнішню і внутрішню), між якими  розташований міжмембранний простір. Внутрішнє середовище пластид називається  стромою. Внутрішня мембрана може утворювати структури у вигляді сплощених  мішечків — тилакоїдів. Зовнішня мембрана гладенька. У стромі містяться  кільцеві молекули мітохондріальної ДНК, специфічні транспортні й рибосомальні  РНК та рибосоми прокаріотичного типу.

Класифікація пластид за забарвленням і виконуваною функцією:

— зелені пластиди — хлоропласти,

— безбарвні пластиди — лейкопласти,

— пофарбовані в червоний, жовтогарячий і інший кольори — хромопласти.

Пластиди водоростей називаються хроматофорами.

Хлоропласти

Хлоропласти (від грец. хлорос — зелений) — пластиди, зазвичай забарв­лені в зелений колір завдяки наявності пігменту хлорофілу. Але в кліти­нах певних груп водоростей (червоних, бурих тощо) їхній колір може бути іншим. Це пояснюється тим, що в них, крім хлорофілу, є й інші пігменти — червоні, жовті, бурі та ін.

Будова хлоропластів

Зовнішня мембрана хлоропластів гладенька, а внутрішня утворює вирости, що можуть від неї відокремлюватись.

Строма — речовина, що заповнює внутрішній простір хлоро­пласта. З внутрішньою мембраною пов’язані структури — тилакоїди. Це пласкі цистерни, оточені однією мембраною. Великі тилакоїди розташо­вані поодиноко, а дрібніші — зібрані в грани, що нагадують стоси монет. У тилакоїдах містяться основні (хлорофіли) та допоміжні (каротиноїди) піг­менти, а також усі ферменти, необхідні для здійснення фотосинтезу.

Строма хлоропластів містить:

— молекули ДНК,

— різні типи РНК,

— рибосоми,

— зерна запасного полісахариду (переважно крохмалю).

Лейкопласти

Лейкопласти (від грец. лейкос — безбарвний) — безбарвні пластиди різноманітної форми, в яких запасаються деякі сполуки (крохмаль, білки тощо).

У лейкопластах здійснюється синтез із простих сполук більш складних — крохмалю, жирів, білків, які зберігаються про запас в бульбах, коренях, насінні, плодах.

На відміну від хлоропластів,  внутрішня мембрана лейкопластів може утворювати лише нечисленні тилакоїди.

У стромі лейкопластів містяться:

—  рибосоми,

— ДНК,

— різні типи РНК,

— ферменти, які забез­печують синтез і розщеплення запасних речовин (крохмалю, білків тощо).

Лейкопласти можуть бути повністю заповнені зернами крохмалю.

В залежності від того, які речовини накопичуються в стромі, лейкопласти ділять на:

— амілопласти,

— протеїнопласти,

— елеопласти.

Хрмопласти

Хромопласти — пластиди, забарвлення яких буває жовтого, оранжевого або червоного кольору, що обумовлено накопиченням в них каротиноїдів.

Завдяки наявності хромопластів, характерне забарвлення мають пелюстки квітів, осіннє листя, дозрілі плоди (помідори, яблука). Дані органоїди можуть бути різної форми — округлої, багатокутної, іноді голчастої.

Внутрішня система мембран у хромопластах відсутня або ж утворена окремими тилакоїдами.

Тепер які особливості будови пластид дозволяють їм ефективно виконувати свої функції.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *