«Ялинка» Коцюбинський аналіз

«Ялинка» Коцюбинський аналіз

Тема — Пригода хлопчика в лісі та його щасливий порятунок

Головні герої — Василько, батько Яким, мати Олена, Петро

Жанр — Оповідання

Головна думка — Ніколи не можна втрачати присутності духу, завжди потрібно намагатися знайти вихід зі скрутного становища

Описи народних свят, традицій — свят-вечір, приготування куті, колядування

Герой оповідання Михайла КоцюбинськогоЯлинка” – дванадцятирічний хлопчик Василько. Добрий, чуйний, слухняний, найстарший із дітей у бідній селянській родині, хлопчик із любов’ю і повагою ставиться до своїх батьків, переймається їх болем і турботами: “Чого батько журяться? – думав він. – Чи того, що нездужають, чи того, що нема грошей викупити від шевця мамині чоботи?”.

Перший помічник батьків, Василько до того ж є гарним учнем у школі. Саме за успіхи у навчанні батько дарує сину ялинку, яка, зростаючи у садку, є для хлопчика справжньою втіхою, чи не єдиною в умовах постійних матеріальних нестатків. Однак і цією втіхою хлопчик змушений пожертвувати саме заради хоча б тимчасового покращення матеріального становища в родині.

Варто зазначити, що всі події у творі подано через відчуття головного героя, що дозволило М. Коцюбинському детально змалювати внутрішній світ дитини. Зокрема в епізоді продажу ялинки проявилась моральна краса Василька, його любов до природи та жаль за молодим розкішним деревом і водночас уміння тамувати свої бажання, розуміння без слів складної ситуації, в якій опинилась родина: “На блакитні очі Василька набігли сльози. Йому жаль стало зеленої стрункої ялинки, що одна звеселяла зимою садок. Батько глянув на сина. Василько замовк, прочитавши у тому погляді невимовний смуток”.

Однією з особливостей творчої манери М. Коцюбинського є зображення природи як живої істоти, що по-своєму відчуває і переживає події твору. В оповіданні такою живою істотою крізь призму душевних переживань головного героя постає перед читачем ялинка: “Яким підійшов ближче, замахнувся сокирою і вдарив по стовбурові. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалась несподіваного лиха, і кілька зелених глиць упало на сніг. Яким рубав, а ялинка тремтіла, як у пропасниці. Василькові здавалось, що вона от-от застогне. Аж ось деревце похилилося, хруснуло і, підтяте, впало на сніг… Василько мало не плакав з жалю”. Так у творі глибоко передано біль дитини через втрату улюбленого дерева, зрубаного для панської втіхи.

У другій частині оповідання під час нелегких випробувань у лісі проявляються інші риси характеру Василька – спостережливість, увага до навколишнього світу, сміливість, рішучість у діях, розсудливість. Психологічним супроводом до переживань героя є зображена у рухах і змінах природа: “Василько заблудивсь. Йому було холодно і страшно. Він заплакав. Навкруги вила хуртовина, бурхав холодний вітер та крутив снігом, а Василькові згадалась тепла, ясна батькова хата”.

За допомогою картин природи автор передає почуття страху, яке охопило хлопчика у нічному зимовому лісі. Уява наляканої дитини малює страшні картини: “Він глянув навкруги: здорові кострубаті дуби стояли в лісі, мов страховища, і звідусюди простягали до нього цупкі чорні гілки. Василькові здалося, що то мерці, закутані білим покривалом, простягають до нього свої руки…”. Однак хлопчик знаходить у собі сили для боротьби за життя та рятується від вовків і зимової негоди. Повернувшись додому, відчувши тепло рідної хати і турботу люблячих батьків, весело, а, можливо, з гумором, що властиво для дітей, він згадує цей неприємний і навіть страшний момент свого життя.

Коментарі:
  1. 2 месяца ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *