Яновський «Дитинство» герої

яновський подвыйне коло

Яновський «Дитинство» головні герої дід та Данило.

Данило Чабан — один з провідних образів новели «Ди­тинство».

Рівна, безмежна просторінь — без ріки, без дерев. Тут, недалеко від Перекопу, і народився Данилко: «його смали­ло сонце та обпікав вітер, і завше хотілося їсти…». Пер­шим спогадом дитинства був степ. Отой вічно мінливий степ, прадідові розповіді й вбирає в серце допитливий хлопчик. Столітній мудрець «примічав, звідки в цей день вітер, коли з Дніпра — риба ловитиметься, коли із степу — добре на бджоли, коли з низу — буде врожай; а побачив­ши першу ластівку, треба кинути на неї жменю землі — «на тобі, ластівко, на гніздо».

Від прадіда й матері син степу довідується про диво­вижні таємниці природи: «Данилко заплющував очі перед таким височезним світом, коло такого старезного прадіда, що йде собі і підспівує старих пісень і» повідає Данилкові казки й приказки, як зветься кожна трава і яка квітка на яку користь».

Загадкове життя природи, пісенний розлийсвіт — така перша Данилкова життєва школа. У такій атмосфері зрос­тає хлопчик — мудрий, чутливий, поетичний. Але незвичай­на краса рідного таврійського степу різко контрастує з гір­ким підневільним життям: «У хаті холодно і немає хліба…»

Ригориха, Данилкова мати, «хоч і бідна господиня, що й кози в дворі не має», але її шанують степовики: «І нема ні в кого на селі такого хисту прикрасити піч», як у неї.

Батько — вічний чабан («гордий і нікому не поклонить­ся») — «і кричав, і проклинав пропаще життя, а його слу­хали й не перебивали, бо знали всі, що Ригор зараз заспі­ває, і після того співу нічого вже людині не треба».

Чабанцеві весни «складалися в одну… обсяжність і про­стір землі запали в свідомість як дитинство…».

Характер героя роману «Вершники» розкривається в зростанні: «Чабанець Данило… став уже чабаном, повним чабаном, правнуком Данила, сином Ригора». Яновський-художник не показує, як мужнів характер, гартувалася воля. Чабан перед нами — в час найбільших особистих потрясінь (розділи «Батальйон Шведа», «Шлях армій»).

Як бачимо, образ Данила складний і багатогранний. Це — людина крицевої волі, незвичайної хоробрості, і вод­ночас він відчуває справжній страх, переживає неймовірні душевні потрясіння.

«Дитинство» — це лірична історія «малого чабанця» Данилка, його дитячих вражень і переживань; зворушлива оповідь про його дружбу з прадідом Данилом, цим «господарем степових звичаїв»; щемливий і про­никливий ноктюрн про початок становлення свідомості Данилка.

«Дитинство» — це й етнокультурний нарис про традиції степового буття: його неписані закони, морально-етичні норми, побутову колорис­тику, особливості національного духу. З етнографічною ретельністю й психологічною ґрунтовністю в новелі описується, що відбувається «на Со­рок святих», «на теплого Олекси», «у Вербну неділю», у «білий тиждень», «Великдень», «на Проводах», змальовується, яка насичена й різноманітна палітра почуттів і пригод «супроводжувала Данилка під час цього народ­ного календаря. Начерк звичаїв органічно зливався з характерографією народної долі, переходячи у «весни Данилкового дитинства».

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *