Кочерга “Ярослав Мудрий” скорочено
30-ті роки XI століття. Києв. Править Ярослав Мудрий – розсудливий та мудрий державний діяч з добрим серцем. Він вірить у великі можливості своєї держави і свого народу, в усіх справах керується інтересами держави та вимогами майбутнього. Іноді автор навіть ідеалізує його образ.
У Ярослава Мудрого є дружина Інгігерда-Ірина, діти — Єлизавета, Анна, Володимир. Також у творі розповідається про норвезького витязя Гаральда, Микиту, про монаха Сильвестра, та про жителві Києва Журейко і Милуша.
Ярослав Мудрий карає посадника Коснятина за те, що той сіє сварки по руській землі. Князь же прагне єдності між князями. Він прагне зберегти могутність Київської Русі. Ті ж державні інтереси змушують його віддати доньку Єлизавету за норвезького витязя Гаральда, хоча дівчина і не хоче покидати рідну землю. На думку князя, цей шлюб має зміцнити державу.
Ярослав не прощає своїй дружині спроби підняти заколот проти нього і відправляє її до монастиря.
Сам же він, хоч уже й немолодий, стає на захист рідної землі під час нападу печенігів. Поряд з таким розумним та могутнім правителем змінюється і вдача Інгігерди, яка теж переймається патріотичними почуттями.
Микита приїжджає до Києва, щоб помститися за свого батька Коснятина, якого Ярослав наказав кинути до темниці. Але він не квапиться з помстою, спочатку хоче зрозуміти Ярослава. Микита бачить розум та справедливість володаря і прощає його. Та це рішення викликає гнів земляків-новгородців. Микита працює переписувачем у княжому теремі, де закохується в Єлизавету. Але Ярослав вирішує видати дочку заміж за чужоземця і вона покидає країну.
Звістка про смерть батька знову змушує Микиту задуматися про помсту. Він іде з Києва, мандрує світом, потрапляє до Норвегії, звідки привозить молитовник своєї коханої, яка не змогла жити у чужій стороні. Згодом, у боротьбі з печенігами Микита гине.
Милуша і Журейко — двоє закоханих, які є патріотами Батьківщини. Уперше вони з’являються на сцені, коли Журейко приходить до Ярослава вимагати справедливості. Варяг Турвальд убив брата Милуші, що обороняв сестру, яку воїн хотів скривдити. Журейко вимагає покарання. Але Ярослав, керуючись інтересами державни, відпускає варяга. Журейко сам карає злочинця і тікає з Києва. Повертається він для того, щоб забрати з собою Милушу, але дізнається про змову проти князя і поспішає його попередити. Тепер він наживає собі інших ворогів, хоч і помилуваний князем. Журейко знову вимушений тікати. Він кличе з собою Милушу, та дівчина вирішує залишатися на рідній стороні.
Тільки втративши кохану, Журейко їде з Києва, щоб під час нападу печенігів привести у рідне місто новгородців
