Ясунарі Кавабата хронологічна таблиця

кавабата ясунарі біографія

Біографія в датах Ясунарі Кавабата відомого японського письменника викладена в цій статті. Хронологічна таблиця життя і творчості наводять основні дати в житті письменника Ясунарі Кавабата.

Ясунарі Кавабата хронологічна таблиця

11 червня 1899 — Народився в селі Акутагава, неподалік від Осаки в сім’ї лікаря, що займався приватною практикою . Батько письменника був високоосвіченою людиною, захоплювався літературою та мистецтвом.
1901 — Від туберкульозу помирає батько письменника.
1902 — Від туберкульозу помирає мати. Разом з бабусею переїжджає в Ібаракі.
1906 — Помирає бабуся.
1912 — У Ібаракі надходить в середню школу.
1914 — Помирає дідусь. Родичі, що жили в Осаці, по материнській лінії забирають дитину до себе, однак для продовження занять у школі Кавабата знову повертається в Ібаракі, де поселяється в шкільному гуртожитку. Мотиви сирітства в подальшому не раз знайдуть своє відображення в його творах.
1917 — Закінчує середню школу в Ібаракі і надходить у старшу школу при Токійському університеті. У шкільні роки захоплюється живописом, мріючи стати художником, проте вже до 15 років зосереджується на літературі. До цього ж часу відноситься захоплення скандинавської літературою (насамперед Стріндбергом), а також творами японських авторів, які належали до групи «Сіракаба».
1918 — Здійснює першу подорож на півострів Ідзу.
1920 — Надходить на філологічний факультет Токійського університету (відділення англійської філології).
1921 — Переходить на відділення японської філології Токійського університету. Починає свій шлях у літературі, дебютувавши з оповіданням «Картини поминання полеглих на війні» і увійшовши до складу редакції випускається в університеті студентського літературного журналу «Нова течія».
1924 — Закінчує Токійський університет, отримавши ступінь бакалавра мистецтв. У жовтні в числі 14 письменників утворює групу літераторів-модерністів, які назвали себе неосенсуалісти. Група починає видавати журнал «Літературна епоха». Об’єднання неосенсуалісти розпадається через чотири роки.
1925 — Опубліковані ранні оповідання «Щоденник шістнадцятирічного» і «Почуття сироти».
1926 — Опублікована популярна повість «Танцівниця з Ідзу».
1929 — Публікація повісті «Веселі дівчата з Асакуса»
1931 — Роботу над повістю «Видіння в кришталевій кулі» (залишилася незакінченою). Повість «Голки, скло і туман». Одружується.
1932 — Повість «Елегія».
1933 — Опубліковано оповідання «Птахи і звірі» (залишився незакінченим).
1934 — Призначається членом Консультативної ради з літератури, створеного під егідою Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ. Закінчує роботу над автобіографічною повістю «Листи до батьків». Двічі відвідує гарячі джерела в Юдзава, де починає роботу над романом «Снігова країна».
1935 — Опублікована перша частина роману «Снігова країна» в журналі «Ніхон хьорон». Наступні частини поступово виходять в різних журналах до травня 1937 року.
1942 — приступає до робіт над романом «Майстер гри в го» («Мейдзін») за мотивами раніше опублікованих журналістських заміток (закінчений в 1954 році). Вступає в Японське літературне товариство служіння вітчизні, курує Управлінням інформації при кабінеті міністрів.
1943 — удочеряє дитину свого двоюрідного брата з Такацукі (Осака). Опубліковані «Місце народження» (залишилося незавершеною), «Захід», «Ім’я батька» і «Дорога Токайдо».
1945 — Протягом місяця працює в якості військового кореспондента у військовій частині, розташованій в префектурі Кагосіма.
1946 — Починає співпрацю з створеним в тому році журналом «Нінген».
1948 — Обирається 4-м президентом японського відділення ПЕН-клубу.
1949 — Опубліковані «Стогін гори», «Тисячокрилий журавель» та ряд інших ключових для всієї творчості Кавабати робіт.
1950 — Продовжуючи традицію, започатковану Дзюн’їтіро Танідзакі в 1934 році, видає «Нову хрестоматію з літератури», де в популярній формі у вигляді есе розкриває для читачів творчість таких японських письменників, як Акутагава Рюноске, Кікуті Кан, Ісікава Дзюн та ін.
1955 — Опублікована повість «Озеро». Завершує роботу над своїм наймасштабнішим за обсягом твором «Токійці» і повістю «Бути жінкою».
1957 — В якості віце-президента міжнародного ПЕН-клубу головує на міжнародному конгресі його членів в Японії (у Токіо та Кіото).
1957 — У журналі «Синтеся» починається публікація повісті «Сплячі красуні».
1961 — Нагороджений Орденом культури. Починає писати повість «Стара столиця», для роботи над якою тимчасово переїжджає в Кіото.
1962 — Опублікована повість «Стара столиця».
1964 — Опублікована сюрреалістична повість «Рука». Розпочато роботу над повістю «Кульбаби».
1968 — Нагороджений Нобелівською премією з літератури «за письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості».
1970 — Відвідує Тайвань і Корею.
16 квітня 1972 — У квітні гине від отруєння чадним газом у своєму робочому кабінеті. Основна версія — самогубство. Причини досі залишаються нез’ясованими.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *