«Євгеній Онєгін» цитати до образу Тетяни Ларіної головної героїні роману у віршах Пушкіна наведені в цій статті.
«Євгеній Онєгін» цитатна характеристика Тетяни
Татяна Ларіна – героїня роману «Євгеній Онєгін». Це дівчина з провінції, яка виросла в сільському маєтку своїх батьків, в оточенні природи і простих селян.
«Итак, она звалась Татьяной.
Ни красотой сестры своей,
Ни свежестью ее румяной
Не привлекла б она очей.
Дика, печальна, молчалива,
Как лань лесная боязлива,
Она в семье своей родной
Казалась девочкой чужой.
Она ласкаться не умела
К отцу, ни к матери своей;
Дитя сама, в толпе детей
Играть и прыгать не хотела
И часто целый день одна
Сидела молча у окна…»
Характер Тетяни – вдумливий, мрійливий. З дитинства вона любить читати книги, слухати розповіді няні – замість того, щоб вишивати, чепуритися, крутитися біля дзеркала – тобто займатися тим, чим займаються інші дівчинки.
«Задумчивость, ее подруга
От самых колыбельных дней,
Теченье сельского досуга
Мечтами украшала ей.
И были детские проказы
Ей чужды: страшные рассказы
Зимою в темноте ночей
Пленяли больше сердце ей…»
Юна Тетяна наївно вірить у все, написане в книгах. Романтичне кохання, яким сповнені романи, заполонює її. Вона сама здатна закохатися так само глибоко, так само палко, як написано в книгах.
«Ей рано нравились романы;
Они ей заменяли всё;
Она влюблялася в обманы
И Ричардсона и Руссо…»
Коли в повіті з’являється новий сусід, Євгеній Онєгін, він стає героєм роману Тетяни. Онєгін розумний, вміє себе подати, до того ж доглянутий і гарний собою. Він приїхав зі столиці і явно виділяється своїм способом думок, неординарністю особистості серед нудних і стандартних сусідів-поміщиків. Тетяна закохується в нього.
«Давно ее воображенье,
Сгорая негой и тоской,
Алкало пищи роковой;
Давно сердечное томленье
Теснило ей младую грудь;
Душа ждала… кого-нибудь…»
Тетяна пише Онєгіну лист, де зізнається у своїх почуттях. Її наміри серйозні, вона хоче кокетувати з ним, у неї серйозні наміри.
«За что ж виновнее Татьяна?
За то ль, что в милой простоте
Она не ведает обмана
И верит избранной мечте?
За то ль, что любит без искусства,
Послушная влеченью чувства,
Что так доверчива она,
Что от небес одарена
Воображением мятежным,
Умом и волею живой,
И своенравной головой,
И сердцем пламенным и нежным?…»
«…Кокетка судит хладнокровно.
Татьяна любит не шутя
И предается безусловно
Любви, как милое дитя.
Не говорит она: отложим —
Любви мы цену тем умножим,
Вернее в сети заведем…»
Любов Тетяни терпить крах: обранець не відповідає на її почуття, а намагається «по-дружньому» давати поради. Потім розігрується трагедія, Онєгін на дуелі вбиває Ленського і їде. Тетяна починає краще розуміти особистість коханого. Але і їй доводиться міняти своє життя. У селі немає відповідних женихів, а Тані вже давно пора заміж. Її привозять до Москви, у вище суспільство:
«…Ее находят что-то странной,
Провинциальной и жеманной,
И что-то бледной и худой,
А впрочем очень недурной…»
Через кілька років Онєгін несподівано зустрічає Тетяну в Петербурзі. Вона одружена з генералом і стала королевою вищого світу, але при цьому не зрадила собі:
«…Она была нетороплива,
Не холодна, не говорлива,
Без взора наглого для всех,
Без притязаний на успех,
Без этих маленьких ужимок,
Без подражательных затей…
Все тихо, просто было в ней,
Она казалась верный снимок
Du comme il faut…»
«…Как изменилася Татьяна!
Как твердо в роль свою вошла!…
Кто б смел искать девчонки нежной
В сей величавой, в сей небрежной
Законодательнице зал?…»
В душі Татяна залишилася такою як і була. Успіхи в суспільстві не затьмарили її голову:
«А мне, Онегин, пышность эта,
Постылой жизни мишура,
Мои успехи в вихре света,
Мой модный дом и вечера,
Что в них? Сейчас отдать я рада
Всю эту ветошь маскарада,
Весь этот блеск, и шум, и чад
За полку книг, за дикий сад,
За наше бедное жилище»…
Любов Тетяни до Онєгіна так само жива, як і в минулі часи, коли вона була соромливою сільською дівчиною. Але у Тетяни є честь і гідність жінки. Будучи заміжньою, вона відмовляється від роману з Онєгіним, нехай навіть тепер її любов стала взаємна. Онєгін полюбив її, але вона не стане обманювати чоловіка:
«…Я вас люблю (к чему лукавить?),
Но я другому отдана;
Я буду век ему верна».
