«Євгеній Онєгін» цитатна характерстика Ольги

Цитати до образу Ольги Ларіної з роману Пушкіна «Євгеній Онєгін» наведені в цій статті.

«Євгеній Онєгін» цитатна характерстика Ольги Ларіної

Ольга Ларіна — персонаж роману у віршах О. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Ольга — молодша сестра героїні, Тетяни Ларіної. Як і Таня, Ольга виросла в сільській місцевості, під дбайливим крильцем батьків.

Невинной прелести полна
В глазах родителей, она
Цвела, как ландыш потаенный…

Оля жива, симпатична, любить ігри, танці, сміх і розваги. У неї багато подружок. В Ольгу закохується молодий приїжджий поет — Володимир Ленський. Ольга стає його музою: «Вона поетові подарувала молодих захоплень перший сон …»

Ольга тішить погляд матері і всіх оточуючих. На вигляд це — ідеальна дівчина, в яку неможливо не закохатися, якою не можна не захоплюватися. Однак Оля поверхнева. Чуйності і душевної глибини в ній немає, на відміну від старшої сестри. Ольга прикрашає будинок Ларіних, але нездатна на більше. Вона не вражає своїми знаннями, не прагне до знань і не намагається розвивати в собі щось, крім того, чим вже володіє.

«Всегда скромна, всегда послушна,
Всегда, как утро, весела.
Как жизнь поэта простодушна,
Как поцелуй любви – мила.
Глаза, как небо, голубые,
Улыбка, локоны льняные,
Движенья, голос, легкий стан
Все в Ольге…
Но любой роман
Возьмите и найдете верно
Ее портрет: он очень мил,
Я прежде сам его любил,
Но надоел он мне безмерно…»

Онєгіну Ольга не сподобалася, він не знайшов у ній душевної складової. З властивою йому манерою зневажати жінок, Онєгін висловлює Ленскому:

«Я выбрал бы другую,
Когда бы был, как ты, поэт.
В чертах у Ольги жизни нет…
Точь-в-точь в Вандиковой мадонне:
Кругла, красна лицом она
Как эта глупая луна
На этом глупом небосклоне» .

Кохання Ольги і Ленського дитяче, романтичне. Вони гуляють рука об руку в саду, сидять тривалий час вдвох. Почуття Ленського межує з обожнюванням. Він старанно прикрашає своїй нареченій листки альбому, читає їй повчальні романи, дбайливо опускаючи в них занадто інтимні подробиці, щоб не збентежити подругу. Ользі подобається його закоханість, їй подобається бути нареченою, подобається поклоніння молодої людини. По суті, вона ним керує і отримує від цього задоволення. Ольга пурхає, ні про що не замислюючись, не намагається проникнути в глибину душі нареченого і оцінити його почуття:

Оля нічого поганого не бачить в тому, щоб фліртувати з іншими чоловіками у присутності нареченого. Точніше — Ольга просто не звертає уваги на нареченого, коли це робить. Її флірт з Онєгіним викликав смертельні ревнощі і засмучення у Ленського, а сама Оля цього не помічає, і назавтра і не пам’ятає про свій вчинок:

«Не тут-то было: как и прежде,
На встречу бедного певца
Прыгнула Оленька с крыльца,
Подобно ветреной надежде,
Резва, беспечна, весела…»

Ясність погляду, ніжна простота, рум’яна свіжість, жвавість, жіноча краса, що обіцяє здорових дітей — це достоїнства Ольги.

Ніяких передчуттів про смерть коханої людини у Олі не було, на відміну від старшої сестри. Після загибелі нареченого на дуелі, Ольга на якийсь час зближується з сестрою, обнявшись, плаче з нею на могилі. Але недовго горює наречена за нареченим, який мріяв захистити її честь на дуелі. Через якийсь час у полі зору сестер з’являється військовий: «прийшов, побачив, переміг». Оля виходить за нього заміж, «своей печали неверна».

«Другой увлек ее вниманье,
Другой сумел ее страданье
Любовной лестью усыпить,
Улан умел ее пленить,
Улан любим ее душою…
И вот уж с ним пред алтарем
Она стыдливо под венцом
Стоит с поникшей головою,
С огнем в потупленных очах,
С улыбкой легкой на устах».

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *