«За Сибіром сонце сходить» аналіз

«За Сибіром сонце сходить» — пісня про Кармалюка, який організував повстанські загони і боровся проти панів на Поділлі у 1813–1835 рр. Тут відтворені конкретні історичні події першої половини ХІХ ст.

«За Сибіром сонце сходить» аналіз твору

 Тема «За Сибіром сонце сходить»: розповідь про Устима Кармалюка, який після повернення із Сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик»:

Ідея «За Сибіром сонце сходить»: возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати допомогу тим, хто її потребує.

Основна думка: «З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю».

Жанр «За Сибіром сонце сходить»: історична пісня.

Композиція «За Сибіром сонце сходить»

  • Експозиція: повернення У. Кармалюка із Сибіру.
  • Зав’язка: продовження народним месником діяльності на благо знедолених.
  • Кульмінація: неможливість Устима жити з родиною.
  • Розв’язка: переслідування і засудження героя владою.

Даний твір побудований у формі розповіді самого героя, що надає пісні глибокого ліризму, задушевності.

Художні засоби «За Сибіром сонце сходить»

  • Метафори: «сонце сходить», «прийшла туга до серденька».
  • Епітети: «славні хлопці», «хороші хлопці», «світ великий і розкішний».
  • Повтори: «дзвони дзвонять», «нехай…», «світ великий», «при дорозі подорожньою».
  • Риторичні оклики: «Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте!», «Як не має він грошей — Треба йому дати!», «А здорові, хлопці!», «Благослови, отче!», «Світ великий і розумний Та ніде ся діти!», «Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!».
  • Порівняння: «А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять!» Риторичні запитання: «Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?», «Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?».

Характеристика образу Устима Кармалюка

Цитатна характеристика Устима Кармелюка

«…Не маю долі»; «…Немає пристанища, Ані своєї хати»; «Зовуть мене розбійником, Кажуть — розбиваю. Ще ж нікого я не вбив, Бо й сам душу маю»; «З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю»; «Я од журби гину»; «…Треба в лісі жити, Бо не маю хати»; «Пішов би я до дітей — Красу мою знають»;

«А мене… Як звірюку гонять».

У пісні «За Сибіром сонце сходить» розповідається про повернення Кармалюка із Сибіру і його боротьбу проти експлуататорів. З ім’ям свого ватажка трудящі маси того часу зв’язували болі свої і радощі, сподівання і надії («Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте»).

Вони виявляють до Кармалюка як народного месника велику пошану і любов, оспівують і прославляють його у своїх піснях. У народній творчості Кармалюк виступає незвичайним красенем і могутнім богатирем.

Кармалюк не лише мститься панам за кривди, а й прагне соціальної справедливості, він роздає бідним усе те, що забирає у поміщиків та багатіїв. Він ставить громадські, народні справи вище від особистих.

Людське лихо і убозтво та гаряче бажання запобігти йому змусило Кармалюка покинути дружину, дітей і стати борцем проти кріпацтва:

Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу.
Як згадаю про їх муку —
Сам гірко плачу!

Трудящі маси селянства ненавиділи панщину, тяжкі повинності та непосильні податки і з гнівом протиставляли свою убогість розкошам багатіїв. У пісні підкреслюється, що Кармалюк боровся проти гнобителів не один, а разом з вірними йому людьми, бойовими друзями, яких він називає «славними хлопцями». Боротьбу проти панства, яку самовіддано веде Кармалюк, народ схвалює як справедливу і священну справу.

Звичайно, Устим Кармалюк не був і не міг бути в тодішніх умовах свідомим революціонером, який би піднісся до боротьби проти царизму, до політичних вимог, щодо до зміни державних порядків.

Тому очолений ним рух селянства мав стихійний, неорганізований характер. А робітничий клас тоді ще не був цілком сформований і не міг внести в селянський рух елементи організованості і політичної свідомості.

Не дійшовши до розуміння справжніх шляхів боротьби із соціальним злом, нерівністю, народний месник обмежувався вимогою справедливого розподілу майна і грошей, відібраних у багатіїв, між бідними людьми. Ясна річ, що вибраний Кармалюком шлях боротьби за соціальну нерівність був нереальним, не міг принести перемоги, але в той же час він мав прогресивний характер.

Коментарі:
  1. 1 год ago
    • 3 месяца ago
  2. 3 месяца ago
  3. 3 месяца ago
  4. 2 месяца ago
  5. 2 месяца ago
  6. 2 месяца ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *