«Зажурилась Україна» – історична пісня, аналіз якої подано в цій статті. Літературний паспорт твору можна скласти за поданою інформацією.
«Зажурилась Україна» аналіз (паспорт)
Рік написання – середина ХІХ ст. (записано її в Новомосковському повіті Катеринославської губернії).
Автор «Зажурилась Україна»: народна пісня. Один з перших варіантів цієї пісні опублікував український вчений-етнограф Михайло Максимович 1834 року.
Тема «Зажурилась Україна»: показ страждань українського народу від нападів турецько-татарських орд.
Ідея «Зажурилась Україна»: заклик до мирного населення єднатися з козацьким військом для захисту рідних земель.
Основна думка: лише одностайні дії всього народу можуть врятувати країну від зруйнування.
Жанр «Зажурилась Україна»: історична пісня.
Рід літератури: ліро-епічний твір.
Віршований розмір: семистопний хорей
Римування: паралельне
«Зажурилась Україна» художні засоби
- Персоніфікація: «Зажурилась Україна», «слава не пропала».
- Риторичні оклики: «Дамо тому стиха лиха Та вражому турку!» «Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!».
- Риторичне звертання – годі тобі, пане-брат, ґринджоли малювати…
- Епітети: маленькїї діти; шабля гостра, довга; вражий турчин
- Метафори – Витоптала орда кіньми, Маленькії діти
- Синекдоха – як заняли, то й погнали до пана, до хана
- Пестливі слова – шабелька
- Фразеологізми – Ґринджоли малювати – нічого не робити; дамо тому стиха лиха та вражому турку – покарати когось; з душею розлука – смерть.
- Пестливі слова – шабелькою.
- Рефрен (повтор) – «Ой ти станеш…».
У пісні “Зажурилась Україна” розповідається про історію і причини появи козацтва.
“Не витрачай намарне час” (як іще можна назвати розмальовування санчат) – борися, борони себе, свою родину, свою країну! Ця думка пронизує усю пісню, вона у різних варіаціях поторюється кілька разів, детально змальовано як саме, за допомогою якої саме зброї можна воювати. Використано прийом градації – повторення однотипних тропів для посилення чи послаблення враження.
Народна пісня “Зажурилась Україна” текст
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити.
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти.
Котрі молодії —
У полон забрано;
Як зайняли, то й погнали
До пана, до хана.
Годі тобі, пане-брате.
Ґринджоли¹ малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Ой ти станеш на воротях,
А я в закаулку,
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками.
Ой щоб слава не пропала
Проміж козаками.
Ой козак же до ружини,
Бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!
1Гринджоли — санки.
