«Життя — як вокзал…» Ліни Костенко

Вірш «Життя — як вокзал…» Ліни Костенко — це роздуми поетеси про життя

«Життя — як вокзал…» Ліна Костенко

Життя — як вокзал.
Хтось приїжджає,
хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани,
клунки і чемодани,
слова і фрази —
все разом.

Хто їде в м’якому.
Хто — у плацкартному.
Хто — в комбінованому.
Хто — в загратованому.

Квадрати — грати,
залізні рамки, —
можна зорями
грати в дамки.

А дехто — зайцем.

Зупинки.
Аварії.
Перон.
Гучномовці.
Зали чекання.
Карти.
Вагони — партії.
Вагони — службовці.
Вагони — аристократи.
Люстра —
електрична сестра орхідей.
Черга. Буфет. Каси.

А не можна так, щоб для всіх людей —
вагони першого класу?

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Життя — як вокзал…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Автор: Гнатюк У рубриці: Вірші Ліни Костенко

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *