Вірш “Зимовий етюд” належить до пейзажної лірики, його аналіз допоможе підготувати літературний паспорт.
“Зимовий етюд” аналіз вірша (паспорт)
Автор – Володимир Підпалий
Рік написання – 25 січня 1968 року.
Літературний рід — лірика.
Жанр — вірш.
Вид лірики — пейзажна.
Тема: незбагненна краса світу.
Ідея: патріотичні почуття, передані словом.
Основна думка: «Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір, аж синьо в очах…».
Провідний мотив — відтворення романтичної атмосфери зимового вечора; захоплення красою української природи.
Ліричний герой вірша «Зимовий етюд» – людина, яка уміє бачити красу Батьківщини. Він щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло.
“Зимовий етюд” художні засоби:
- Метафора: синьо в очах, неба льодинку холодну — на шлях,
- Порівняння: «вечір, мов казка», «казка, як вечір».
- Персоніфікація: «місто дихає у степи», «все насторожене», «Україна заслухалась і не спить».
- Інверсія: неба льодинку холодну.
- Антитеза: заслухалась – не спить.
- Повтори: “казка”, “Трішки туману і трішки інею”, “за тополями, за огорожами”, “все запорошене, все насторожене”.
- Епітети «льодинка холодна», «все запорошене, все насторожене»,
- Анафора «все», «вся».
Кількість строф – дві.
Вид строфи: катрен.
Рими: інею – Україною, шлях – очах, огорожами – насторожене, степи – спить.
Римування: перехресне (АБАБ)
Чому “Зимовий етюд” це патріотичний вірш?
Автор двічі вживає слово «Україна», він не показує нам традиційного сільського пейзажу, а змальовує місто, яке «тікає на ніч у степи». Степ – це також невід’ємна частина традиційного українського пейзажу. Любов до Батьківщини починається з любові до природи, з уміння бачити красиве у звичайному, з усвідомлення необхідності берегти цю неповторну красу, яку так легко знищити.
“Зимовий етюд” Підпалий
Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну —
на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір,
аж синьо в очах…
Там, за тополями,
за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи —
все запорошене,
все насторожене,
вся Україна заслухалась —
і не спить…
На початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… Але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. Його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної України. Воно образно виражається у грі слів: «вечір, мов казка» і «казка, як вечір».
Зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива.
Не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. Серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. Цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «Україна заслухалась і не спить». Усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, складаючи разом привабливий одухотворений образ Батьківщини.
дякую дуже допомогло