Дитяча агресивність: причини, прояви, корекція
Агресія у дітей є своєрідною моделлю поведінки, яка закріплюється на довгі роки, якщо вони досягають своїх цілей. Наприклад, якщо дитина хотіла отримати чужу іграшку і їй це вдалося зробити шляхом прояви агресії, тоді у дитини виникне асоціація: агресія – це добре, вона допомагає досягти бажаного.
Всі діти пробують агресивну поведінку як модель поведінки. Однак в подальшому агресивність у одних дітей стає якістю характеру, яку вони постійно виявляють, а у інших – лише реакцією на жорстокість навколишнього світу. Зазвичай агресія у дітей є формою вираження свого обурення на фактори, які виникають в навколишньому світі. Дитина або словесно може висловлювати свої емоції, або на рівні вчинків (плакати, битися і т. д.). Практично в кожному колективі знайдеться агресивна дитина. Вона буде задиратися, лізти в бійку, обзиватися, штовхати і іншими способами провокувати інших діток. Перші ознаки агресії у дітей з’являються ще в дитячому віці, коли дитину відлучають від грудей. Саме в період, коли дитина не відчуває себе захищеною і потрібною, вона починає переживати. Агресія багатьох дітей є спробою привернути до себе увагу батьків, які мало приділяють уваги або взагалі ігнорують її.
«Я нікому не потрібна», – і дитина починає пробувати різні моделі поведінки, які допоможуть їй привернути увагу. Жорстокість і непокора часто допомагають в цьому. Дитина помічає, що батьки починають з нею спілкуватися, турбуються. Раз така поведінка допомагає, воно починає закріплюватися на все життя.
Причина агресії у дітей
Як і у будь-якої людини, у дітей є свої унікальні причини агресії. Одну дитину можуть турбувати «холодні батьки», а другу – неможливість мати бажані іграшки. Причин для агресії у дитини предостатньо, щоб виділити цілий їх список:
- Соматичні захворювання, порушення роботи відділів головного мозку.
- Конфліктні відносини з батьками, які не приділяють уваги, не цікавляться дитиною, не проводять з нею час.
- Копіювання моделей поведінки батьків, які самі є агресивними як вдома, так і в соціумі.
- Байдуже ставлення батьків до того, що відбувається в житті дитини.
- Емоційна прихильність до одного з батьків, де другий виступає в ролі об’єкта агресії.
- Низька самооцінка, невміння дитини управляти власними переживаннями.
- Непослідовність батьків у вихованні, різні підходи.
- Висока збудливість.
- Недостатній розвиток інтелекту.
- Відсутність навичок налагоджувати відносини з людьми.
- Копіювання поведінки героїв з комп’ютерних ігор або спостереження за насильством з екранів телевізорів.
- Жорстоке ставлення батьків по відношенню до дитини.
Тут можна згадати випадки ревнощів, які виникають в сім’ях, де малюк є не єдиною дитиною. Коли батьки люблять більше іншу дитину, більше її хвалять, приділяють увагу, тоді це викликає обурення. Дитина, яка відчуває себе непотрібною, часто стає агресивною. ЇЇ об’єктами агресії стають тварини, інші діти, сестри, брати і навіть батьки. Важливим стає ще характер покарання, який застосовують батьки, коли дитина провинилася.
Агресія провокує агресію: якщо дитину б’ють, принижують, критикують, тоді вона сама починає ставати такою. Поблажливість або строгість як методи покарання завжди призводять до розвитку агресивності.
Першими проявами агресії можуть бути укуси, які наносить 2-річний малюк. Це спосіб показати свою силу, встановити свою владу, показати, хто тут головний. Іноді дитина просто дивиться на реакцію навколишнього світу шляхом прояви тієї чи іншої поведінки. Якщо агресію проявляє мама, тоді малюк просто копіює її.
У 3-річному віці агресивність проявляється через бажання мати гарну іграшку. Дітки починають штовхатися, плюватися, ламати іграшки, істерити. Бажання батьків змусити дитину заспокоїтися є невдалими. Наступного разу малюк просто посилить свою агресію.
4-річні малюки стають спокійнішими, проте їх агресивність починає проявлятися в іграх, де потрібно відстояти свою точку зору. Дитина в цьому віці не приймає чужої думки, не терпить вторгнення на свою територію, не вміє співчувати і розуміти бажання інших.
У 5-річному віці хлопчики починають пробувати свої сили в прояві фізичної агресії, а дівчата – у словесній. Хлопчики починають битися, а дівчатка дають прізвиська, насміхаються.
Саме в 6-7-річному віці діти навчаються трохи контролювати свої емоції. Це проявляється не в мудрому підході до справи, а просто у приховуванні своїх почуттів. Будучи агресивними, вони можуть мстити, дразниться, битися. Цьому сприяють почуття занедбаності, відсутність любові і асоціальне середовище.
Ознаки агресії у дітей
Тільки дитина може відчувати свої емоції. Далеко не завжди вона здатна усвідомити їх і зрозуміти причини. Ось чому батьки занадто пізно помічають, що з їхньою дитиною щось не те. Зазвичай ознаками агресії у дітей є їхні вчинки, які вони здійснюють:
- обзиваються.
- Відбирають іграшки.
- Б’ють однолітків.
- Мстять.
- Не визнають своїх помилок.
- Відмовляються дотримуватися правил.
- Гніваються.
- Плюються.
- Щипаються.
- Замахуються на інших.
- Використовують образливі слова.
- Влаштовують істерику, часто напоказ.
Якщо батьки використовують у вихованні малюка метод придушення, тоді дитина просто починає приховувати свої почуття. Однак при цьому вони нікуди не зникають. Розладнаність і безпорадність дитини змушують її шукати будь-які способи впоратися з проблемою. Якщо батьки при цьому не розуміють почуттів дитини, тоді вони своїми заходами тільки посилюють поведінку малюка. Це ще більше пригнічує дитину, яка хотіла не того, що зробили батьки. Коли відсутня щирість і прояв турботи з боку батьків, тоді дитина починає злитися на них. Все починається з того, що дитина випробовує істеричні форми агресії: протест, крики, плач і т. д. Коли б’ються і ламаються іграшки, дитина таким чином висловлює своє обурення. Вже після цього періоду наступає момент, коли дитина починає пробувати свої вербальні навички. Тут використовуються слова, почуті від своїх батьків, телевізора або від інших діток. «Словесна перепалка», де має перемогти тільки дитина, – частий спосіб прояви агресії. Чим старше дитина, тим більше вона починає поєднувати фізичну силу і словесні випади. Той метод, який у дитини найбільше виходить і допомагає в досягненні мети, вона використовує і вдосконалює.
Лікування агресії у дітей
Не слід сподіватися на те, що різні методи з лікування агресії у дітей стовідсотково усунуть проблему. Слід розуміти, що жорстокість світу завжди викликатиме у будь-якої здорової людини агресивні емоції. Коли людина змушена захистити себе, тоді агресія стає корисною. «Підставляти іншу щоку», коли вас принижують або б’ють, – це шлях до лікарняного ліжка. Таким чином, при лікуванні агресії у дітей пам’ятайте про те, що ви допомагаєте дитині впоратися зі своїми внутрішніми проблемами, а не з усуненням її емоції.
Вашим завданням є збереження агресії як емоції, але усунення її як риси характеру. В цьому випадку активну участь беруть батьки. Якщо їх заходи виховання ще більше погіршують ситуацію, тоді методи лікування, що застосовуються психологами, стають більш складними і тривалими. Не слід сподіватися на те, що з віком дитина стане добрішою. Якщо упустити момент зародження агресії, це може привести до формування даного явища як риси характеру.
Найефективнішим способом усунення агресії є виправлення тієї проблеми, через яку дитина обурюється. Якщо малюк просто вередує, тоді не слід реагувати на його істерику. Якщо ж мова йде про нестачу уваги, любові, спільного дозвілля, тоді слід змінити свої відносини з дитиною. Поки причину агресії не усунути, сама по собі вона не зникне. Будь-які спроби умовити дитину більше не бути злим приведуть лише до того, що вона просто навчиться приховувати власні почуття, проте агресія нікуди не зникне.
У момент, коли дитина проявляє агресію, слід розібратися з факторами, які її викликають. Які тригери запускають механізм агресивності? Найчастіше батьки своїми вчинками викликають злість у дитини і обурення. Зміна поведінки батьків тягне до зміни у вчинках дитини.
Як впоратися з агресією?
Найчастіше причиною агресії у дітей є не налагоджені відносини з батьками. Таким чином, впоратися з агресією можна тільки шляхом корекції поведінки як батьків, так і дітей. Тут даються вправи, які дитина виконує сама або з батьками. Хорошою вправою є рольові ігри, де дитина і батьки міняються місцями. Малюк має можливість показати, як батьки поводяться по відношенню до нього. Також тут розігруються сцени, коли дитина поводиться погано, а батьки навчаються з ним правильно контактувати. Батькам не завадить вивчити літературу або пройти консультацію у сімейного психолога, де вони зможуть отримати інформацію про те, як правильно реагувати на агресію дитини, як її виховувати і якими способами втихомирювати його гнів. Важливою стає поведінка самих батьків не тільки по відношенню до дитини, а й до інших людей. Якщо вони самі проявляють агресію, тоді стає зрозумілим, чому їхня дитина агресивна.
Підходи виховання дітей у обох батьків повинні бути схожими. Вони повинні бути послідовними і єдиними. Коли один батько все дозволяє, а інший – забороняє, це дозволяє дитині любити одного і ненавидіти іншого. Батьки повинні продумати заходи і принципи свого виховання, щоб дитина розуміла, що є нормальним і правильним.
Також тут використовуються методи:
- Биття подушки.
- Переключення уваги на інше заняття.
- Малюнок власної агресії, який можна розірвати.
- В момент прояву агресії батькам не потрібно залякувати дитину, ображати її чи шантажування.
- Дотримання повноцінного харчування.
- Спорт.
- Виконання вправ з релаксації.
Батькам слід частіше проводити дозвілля з дітьми, цікавитися їх думками і переживаннями. Також тут допомагає виключення з розваг агресивних комп’ютерних ігор і перегляд насильницьких передач, фільмів. Якщо батьки перебувають у розлученні, тоді дитина не повинна цього відчувати. Її спілкування повинно відбуватися як з матір’ю, так і з батьком.
Агресію неможливо повністю виключити з життя людини, однак її можна навчитися розуміти і контролювати. Добре, коли агресія є реакцією, а не якістю характеру. Підсумком виховання, коли батьки займаються усуненням агресивності у своїх дітей, є самостійність і сильна особистість. Прогноз за відсутності спроб батьків допомогти дитині в контролюванні своєї люті може бути невтішним. По-перше, дитина по досягненню підліткового віку може знайти поганих друзів. У всіх вони з’являються. Тільки діти, які можуть контролювати свою агресію, незабаром самі йдуть з «поганих компаній». По-друге, дитина буде перебувати в замішанні. Вона не вміє розуміти свої переживання, оцінювати ситуацію, контролювати свої дії. Результатом такої поведінки може стати в’язниця або загибель.
Як відомо, злих людей ніхто не любить. Тільки такі ж агресивні люди можуть оточувати того, хто злий на світ. Чи такого майбутнього бажають батьки своїй дитині?
Агресивна дитина часто керується страхом. Вона або боїться залишитися на самоті, або розуміє, що нікого не може зацікавити, закохати в себе. Всі люди бажають бути прийнятими. Цього ж бажає дитина, яка просто поки що не розуміє, що агресія лише ще більше відштовхує від неї людей. Якщо батьки не будуть тягнутися до дитини, яка проявляє злість, тоді вона може задуматися над тим, що іншого зробити, щоб батьки її знову любили.
