Аналіз вірша “Ще назва є, а річки вже немає” Ліни Костенко допоможе визначити його жанр, тема, ідея, головна думка, художні засоби, віршовий розмір та скласти літературний паспорт твору.
“Ще назва є, а річки вже немає…” аналіз твору (паспорт)
Автор – Ліна Костенко
Жанр: Ліричний вірш.
Рід літератури: Лірика.
Вид лірики – філософська.
Тема: зображення суму ліричної героїні через зникнення річок та занепад природи.
Ідея: засудження знищення природного середовища; заклик до його збереження та відновлення.
Головна думка – заклик до осмислення нашого ставлення до природи і нагадування про необхідність її збереження для майбутніх поколінь.
Настрій – сумний
Римування – перехресне (абаб).
Віршовий розмір – п’ятистопний ямб
Художні засоби
- Епітети: “дика качка”, “рудиментарні залишки багви”, “зморений лелека”, “гніздо лелече”, “колишніх берегів”, “барвистих лук”, “мертвими річками”, “чорними свічками”, “колишніх берегів”.
- Метафори: “дика качка тоскно обминає”, “усохли верби”, “потріскались вуста берегів”, “світить спека ребрами моста”, “очерети…ідуть уздовж колишніх берегів”
- Звертання – Куди ти ділась, річенько?
- Алітерація: Повторення звуків “с”, “р”, “к”
Вірш відображає глобальні екологічні проблеми, що особливо актуальні у сучасному світі. Зникнення річок та інші зміни природного середовища викликають занепокоєння і потребують негайної уваги та дій.
Образи-символи у вірші “Ще назва є, а річки вже немає”
У цьому вірші є такі образи: верби, очерет, річка, рови, дика качка, лелека, степ, мости, багва.
Річка у вірші символізує життя, гармонію з природою, яку люди втратили через свою безвідповідальність.
Лелека та його гніздо на стовпі символізують надію на відродження і відновлення природи.
“Ще назва є, а річки вже немає…” Ліна Костенко
Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
і дика качка тоскно обминає
рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерянин проблиски скупі.
І той у небі зморений лелека,
і те гніздо лелече на стовпі.
Куди ти ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
і світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
ідуть уздовж колишніх берегів…
