Анна Ахматова біографія коротко

Анна Ахматова біографія скорочено

Справжнє ім’я Анни Ахматової — Анна Горенко.
Анна Ахматова була представником літературної течії акмеїзму

Народилася 23 червня 1889 року під Одесою в родині відставного інженера-механіка флоту.

Через рік її відвезли до Царського Села, де минули дитячі роки і рання юність майбутньої поетеси. Там вона здобула початкову освіту в Маріїїнській гімназії.

Після закінчення гімназії навчалася на юридичному факультеті Вищих жіночих курсів у Києві та Вищих історико-літературних курсах у Петербурзі. Складати вірші почала ще в дитинстві.

У 21 рік вийшла заміж за поета Миколу Гумільова, разом із ним почала працювати в акмеїстичному літературному угрупованні «Цех поетів», здійснила подорож Францією та Італією.

У 1912 році була видана перша поетична збірка Анни Ахматової “Вечір”.

У 1914 була опублікована її другий  збірка «Чотки» накладом 1000 примірників, яка принесла поетесі справжню популярність.

Згодом були опубліковані збірки «Біла зграя», «Подорожник» та «Anno Domini». Після жовтневої революції, незважаючи на критичне до неї ставлення, поетеса залишилася в Росії, хоча багато її друзів емігрували й кликали її із собою.

Доля була до неї безжальною. Спочатку вона втратила чоловіка. Це була незвичайна людина. Гумільов мріяв дослідити Африку й об’єднати всі африканські племена, створити для них спільну мову. Він здійснив три мандрівки власним коштом. А 1921 року Гумільова безпідставно звинуватили в контрреволюційній змові й розстріляли.

У Анни Андріївни залишився син Лев, який став ученим. Лева тричі арештовували, він пройшов сталінські табори, але вижив. Йому, а також тисячам подібних до нього, Ахматова присвятила поему «Реквієм».

1925 року була прийнята сумнозвісна постанова ЦК ВКП(б) «Про політику партії в галузі художньої літератури». А. Ахматову перестали друкувати в журналах та альманахах, запрошувати на літературні вечори. Це тривало майже 15 років. Поетеса зайнялася дослідженням творчості О. Пушкіна.

Під час Другої світової війни Ахматова перебувала в евакуації в Ташкенті, виступала зі своїми віршами перед пораненими в госпіталях. Під час Другої світової війни А.Ахматова написала збірку «Вітер війни».

1946 року разом із відомим сатириком М. Зощенком А. Ахматова була виключена зі Спілки письменників за песимізм і «шкідливий вплив на виховання молоді», як зазначалось у партійній постанові. Партійний функціонер Жданов назвав її «взбесившейся барынькой, мечущейся между будуаром и молельней», «полумонахиней-полублудницей».

1962 року була завершена остання поема Ахматової під назвою  «Поема без героя», яка виявилася духовним заповітом і вершинним творчим досягненням поетеси.

1964 року літературна праця А. Ахматової була відзначена престижною італійською премією, а через рік Анну Андріївну обрали почесним доктором Оксфордського університету.

В Італії у 1964 році Анні Ахматовій була вручена літературна премія «Етна-Таорміна».

Померла поетеса у віці 76 років – 5 березня 1966 року.

Анна Ахматова: особливості творчості

• У творчості Ахматової виявились естетичні засади акмеїзму.
• У ранніх творах Анни Ахматової переважала любовна тематика, романтичні настрої.
• В збірках Ахматової «Подорожник», «Anno Domini» відображені події революції та громадянської війни.
• Остання збірка Ахматової була опублікована в 1925 році. Подальші її твори не пропускало до друку НКВД, називаючи антикомуністичним і провокаційним. За розпорядженням Сталіна її виключили зі Спілки письменників.