“Реквієм” аналіз твору Ахматової допоможе визначити, яка тема та ідея твору, в основі якого лежить особиста трагедія поетеси. Поема “Реквієм” присвячена жінкам, які стояли з поетесою в тюремних чергах.
Ахматова “Реквієм” аналіз (паспорт)
Реквієм – це термін, що означає церковну заупокійну службу.
Автор – Анна Ахматова
Жанр – поема
Напрям – акмеїзм
Рік написання – 1935-1940.
Тема – зображення злочинів сталінських репресій; зображення тих, хто був засланий у табори, арештований, тих хто, пережив смерть рідних та друзів, але не підкорився лихій долі.
У поемі поетеса піднімає проблеми народної пам’яті і скорботи, материнського страждання, любові та патріотизму.
Анна Ахматова у поемі «Реквієм» закликає пам´ятати про страшну трагедію, про часи сталінських репресій.
Композиція
Поема складається з окремих 12 віршів, різних за своєю тематикою, звучанням, віршовою структурою, що створює ефект емоційної напруги, схвильованого монологу ліричної героїні, яка переживає драму в особистому і суспільному житті.
Перші глави ( «Присвята» і «Вступ») є прологом поеми. У них читач дізнається місце і час дії твору.
Наступні 3 і 4 глави являють собою історичні паралелі між гіркою долею матерів усіх часів. Лірична героїня згадує свою молодість, що не відала горя, арешт сина та дні нестерпної самотності.
У 5 і 6 розділах мати мучиться передчуттям смерті сина, її лякає невідомість.
7 глава – кульмінація поеми, апофеоз страждань героїні, коли вона дізнається про страшний вирок, про заслання сина.
8 глава – мати у відчаї волає до смерті, вона хоче принести себе в жертву, але вберегти від злої долі свою дитину.
9 глава – тюремне побачення, яке назавжди залишиться в пам’яті.
10 глава – поетеса проводить паралель страждань свого сина з муками безвинно розп’ятого Христа, а свої материнські страждання зіставляє з тугою Богородиці.
В епілозі Ахматова закликає людей не забувати тих страждань, які переніс народ в страшні роки репресій.
У поемі “Реквієм” звучить тема пам’ятника. Ахматова хоче «встановити» собі пам’ятник там, де стояла в тюремній черзі.
Історія створення
Історія написання поеми тісно пов’язана з особистою трагедією поетеси: її колишній чоловік Микола Гумільов був розстріляний більшовиками в 1921 р, а її син Лев був арештований в 30-ті роки, в період сталінських репресій і засланий на 10 років до виправно-трудових таборів. Твір присвячений всім тим, хто загинув у в’язницях і таборах тільки тому, що наважився мислити інакше, ніж того вимагала чинна влада. Перші начерки «Реквієму» відносяться до 1934 року. Найпліднішим періодом роботи стали 1938-1940 роки.
Поема була завершена, але ще довго не була опублікована через цензуру.
У 60-і роки «Реквієм» став поступово поширюватися завдяки самвидаву. У 1963 році один з примірників поеми потрапив за кордон, де вперше був опублікований в Мюнхені.
Повна версія «Реквієму» була офіційно допущена до друку лише в 1987 році.
