Найвища стіна у світі – стіна байдужості. Такий вислів пояснити не просто, але, на жаль, в наш час байдужість
“Байдужість – крок до зради” твір-роздум
Людина – істота соціальна. Народжується людина в сім’ї, виростає в оточенні ровесників (дитячий садок, школа, університет), живе в суспільстві (робота, повсякденні справи), продовжує себе в сім’ї і дітях.
Щоб співжиття людей було легким і приносило лише найкраще, потрібно докласти чимало зусиль для розбудови стосунків – розуміння, підтримка, взаємодопомога, повага, чесність, щирість, відкритість – ці та ще багато інших якостей допоможуть налагодити відносини. Але є одна, що може перекреслити все – байдужість.
Байдужість. Що це? Звідки вона взялась? Що є причиною її з’яви? Як її відчувають? Її можна подолати? А якось вплинути? Так чи інакше з байдужістю знайома кожна людина. В різних ситуаціях її зустрічають по різному. Це почуття нічого. Тобто – це те, коли тобі абсолютно все одно щодо певної ситуації, справ, дій чи вчинків, людей. Її не відчувають. Її просто знають. Знають, що вона є.
Причини байдужості різні – хтось просто не стикався з подібною ситуацією, тому не знає як себе поводити; комусь все набридло і він вирішив просто не звертати уваги; для когось це звичний стан – так нічого не тривожить і все нібито добре. Байдужість.
Байдужість існує в кожному з нас. Це добре чи це погано? Не добре і не погано. Просто вона є і це факт. Звичайно, кожному з нас неприємно, коли розуміємо, що байдужість проявляють до нас. Та часто байдужість проявляємо й ми. Можливо навіть не підозрюючи про це. Та для того, щоб побудувати міцні стосунки, які приноситимуть тільки позитивні емоції, байдужість треба подолати. Якщо людина справді цього хоче, якщо прагне, то обов’язково навчиться проявляти співчуття, переживання, щирість, чесність, сердечність до свого ближнього. Але ці наміри повинні бути взаємними, бо якщо хоч одна з сторін стосунків байдужа – нічого не вийде. Байдужість одного рано чи пізно переможе усі намагання іншого.
Що ж робити, якщо людина тобі дорога, але байдужість руйнує все? Потрібно поговорити про це. Почути і бути почутим. Зрозуміти і бути зрозумілим. Але якщо ніякого зворотнього зв’язку не чутно і не видно, якщо стіну байдужості не обійти і не перестрибнути, то може варто замислитись над тим, що цієї стіни тобі насправді не потрібно?
Бути байдужим до природи – це гріх. Наша планета на межі екологічної катастрофи, бо більшість людей бездумно використовує природні ресурси. Тому байдуже відноситися до екології ми просто не маємо права.
Байдужість – це параліч душі. Не треба допускати цієї хвороби в себе і в своїх ближніх. Бо оживити душу потім надзвичайно важко.
Тому, з усіх злочинів найтяжчий байдужість!
Автор: cup_of_flowers
