“Балада про соняшник” аналіз (паспорт)

“Балада про соняшник” – це притча про красу й силу поезії. Аналіз вірша “Балада про соняшник” Івана Драча – тема, ідея, художні засоби (гіперболи, персоніфікації), симолічність образів допоможуть підготувати літературний паспорт твору.

“Балада про соняшник” аналіз поезії (паспорт)

Автор: І. Драч (поет-шістдесятник)
Рік написання: 1962.
Збірка: «Соняшник».

Напрям: авангарлизм. 
Течія: символізм.
Рід літератури: ліро-епос

Жанр: модерна балада
Вид лірики – філософська

Тема: народження людини-творця, людини-поета.

Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденному житті.

Віршовий розмір: верлібр
Будова вірша: астрофічна.
Римування: немає рими.

Мотиви: «джерело творчості», «покликання», «велич поезії», «рідна земля».

Спосіб змалювання бешкетного хлопця-«соняшника» як майбутнього митця в Івана Драча чимось нагадує жартівливі міркування про прихід у літературу Остапа Вишні  у «Моїй автобіографії».

 “Балада про соняшник”  художні засоби

• Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка; золоте німе захоплення; сонце оранжеве;
• Метафора: поезіє, … щомиті … хлопчисько відкриває тебе для себе, щоб стати навіки соняшником.
• Риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!
• Риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?
• Уособлення: «В соняшника були руки і ноги, було тіло…, вилазив…, рвав…, купався…, стріляв … з рогатки, стрибав», «засмагле сонце», «сонце … в переливах кучерів, у … сорочці… їхало на велосипеді».
• Гіпербола: «І застиг він на роки й століття в … захопленні».
• Повтори (анафора): «Він …», «І …»
• Алегорія: соняшник і сонце (митець і поезія)

“Балада про соняшник” образи-символи

Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. «Балада про соняшник» є розгорнутою метафорою, де буденні непоетичні образи (груша, млин, пісок) набувають глибшого звучання. Отож, автор згадує такі образи:

•  образи олюдненої природи:

–Образ сонця в Баладі про соняшник символізує поезію, джерело натхнення та відродження. Сонце змальоване в “Баладі про соняшник” у червоній сорочці, на велосипеді

–соняшник є символом майбутнього митця. В образі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце. Соняшник у творі І.Драча “Балада про сняшник” за описом нагадував бешкетливого хлопчину. Соняшник у під час свого дозвілля і розваг – стріляв горобців із рогатки, бігав наввипередки з вітром, купався біля млина.

• природи: груші-гнилиці, горобці, небо (духовність), хмари (духовні перешкоди).
• предметів і явищ: велосипед, млин, червона сорочка (творче натхнення),

Сюжет твору “Балада про соняшник”

Жив соняшник, який своєю поведінкою нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. А відрізняється тільки тим, що має шорстке зелене тіло. І от якось після купання він стрибав на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, та побачив сонце «у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі».

Соняшник застигнувши в німому захопленні, просить, щоб сонце дало йому покататись на велосипеді або хоча б посадило його на раму.

 “Балада про соняшник” особливості та ознаки

Вірш “Балада про соняшник” слухати аудіо. Іван Драч