“Балада роду” аналіз (паспорт твору)
Автор: І. Драч (поет-шістдесятник)
Збірка: «Балади буднів».
Рід літератури: ліро-епос
Жанр: балада
Вид лірики – філософська (громадянська)
Тема – життя та історія роду, його витривалість і незламність перед труднощами та випробуваннями.
Ідея твору – показати силу та непохитність роду, який попри всі випробування залишається незламним.
Головна думка балади – рід і народ є непереможними, бо вони черпають свою силу з минулого, з досвіду предків, а також з надій на майбутнє, які покладаються на молодше покоління.
“Балада роду” художні засоби
- Анафора (повторення слів) – “Сто”, “Сива”, “Та”.
- Метафора – Сто вітрів мій вік запріг, сушило ж роду вроду, Сто стежин у світ летить,
- Епітети – Вичовганий старий поріг, Старій бабі, сива стежка, сиву хату, скажених сивих бід, жилаву породу
- Звертання – Роде рідний!
Зміст балади розкриває історію роду, який пройшов через численні труднощі та випробування. Старий поріг та сива стежка символізують давнину та мудрість попередніх поколінь. Незважаючи на випробування, рід залишається незламним (“Та не висхне зроду рід / Ні в погоду, ні в негоду”). Внук, який тільки починає свій шлях, символізує надію на майбутнє, на продовження роду, який залишиться сильним і витривалим.
Таким чином, балада акцентує на важливості родинних цінностей, спадкоємності поколінь та непереможності роду перед будь-якими життєвими труднощами.
Драч “Балада роду” читати
В мого роду — сто доріг,
Сто століть у мого роду.
Вичовганий старий поріг
Старій бабі в нагороду.
Сива стежка в сто доріг
Розлітається од хати.
Сто вітрів мій вік запріг
Сиву хату розхитати.
Сто скажених сивих бід
Та й сушило ж роду вроду,
Та не висхне зроду рід
Ні в погоду, ні в негоду,
Внучок тупцю тупотить,
Тупцю, внуцю, тупцю, хлопче,
Сто стежин у світ летить,
Він — сто першеньку протопче…
Роде рідний! Не стлумить
Нашу жилаву породу –
Сто вітрів в ногах лежить
Мого роду і народу…
