Борис Харчук біографія скорочено викладена в цій статті.
Борис Харчук біографія коротко
Борис Микитович Харчук — український письменник
Народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах (Збаразький район Тернопільської області) в селянській родині. Після закінчення школи в 1950 навчався в Учительському інституті у Кременці, звідки перевівся в Полтаву.
У 1954 році закінчив історико-філологічний факультет Полтавського педагогічного інституту ім. В. Короленка, пізніше Вищі літературні курси в Москві. Працював науковим співробітником літературно-меморіального музею І. П. Котляревського, журналістом, був завідуючим сектором преси ЦК ЛКСМ України.
Його дебютний твір – автобіографічна повість “Йосип з гроша здачі” (1957).
У 1960 році став першим редактором українського дитячого журналу «Малятко», пізніше – був відповідальним секретарем журналу «Знання та праця». Потім повністю присвятив себе творчій роботі.
У 1968 р був в числі підписавших Лист-протест 139 на ім’я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна і Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.
Жив в Києві. Помер від інфаркту в Ризі 16 січня 1988.
Борис Харчук: твори
- романи:
- «Волинь» (у чотирьох томах, 1959—1965; друга редакція 1988),
- «Місяць над майданом» (1970; друга назва «Майдан»),
- «Хліб насущний» (1976),
- «Кревняки» (1984);
- оповідання:
- «Йосип з гроша здачі» (1957),
- «Планетник» (1958),
- «З роздоріжжя» (1958),
- «Станція “Настуся”» (1965),
- «Закам’янілий вогонь» (1966),
- «Зазимки і весни» (1967),
- «Неслава» (1968),
- «Горохове чудо» (1969),
- «Помста» (1970),
- «Материнська любов» (1972),
- «Школа» (1979),
- «Невловиме літо» (1981),
- «Облава» (1981),
- «Подорож до зубра» (1986).
Коротка біографія Бориса Харчука може бути доповнена цікавими фактами про нього та улюбленими цитатами письменника через форму коментарів.
