“Був день коли ніхто не плаче” вірш Дмитра Паличка про кохання, його аналіз допоможе визначити, яка тема, ідея, художні засоби та віршовий розмір.
“Був день коли ніхто не плаче” аналіз
Автор – Дмитро Павличко
Жанр – ліричний вірш
Лірика – інтимна
Тема: розповідь про ліричного героя, який відчуває душевний стан близької людини навіть на відстані.
Ідея: важливість підтримки; закохані люді завжди мають духовну єдність.
Головна думка твору: серед безлічі небезпек цього світу найбільша — байдужість оточення
Художні засоби:
- Епітети: ясний день,
- Порівняння: день, як немовля.
- Єдинопочаток: був день..був ясний день.
Римування: абаб (перехресне)
Строфа: катрен.
Характеристика
У вірші «Був день, коли ніхто не плаче…» розкривається тема душевної єдності двох близьких людей. Закоані відчувають один одного навіть на відстані.
Ліричний герой закоханий, він готовий будь-якої миті прийти, прилетіти на перший поклик дорогої йому людини. Адже в нашому складному світі, де все «гуде й гримить», безліч небезпек, а найбільша — байдужість оточуючих.
“Був день коли ніхто не плаче” аналіз вірша ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти іншим у навчанні)
Павличко “Був день коли ніхто не плаче” слухати
“Був день коли ніхто не плаче” вірш
Був день, коли ніхто не плаче,
Був ясний день, як немовля.
Та я здригнувся так, неначе
Твоє ридання вчув здаля.
Я знаю — ти не заридала,
А в світі, що гуде й гримить,
Мене лиш пошепки назвала,
До себе кликнула в ту мить.
