Чингіз Айтматов біографія скорочено та цікаві факти розкажуть про життєвий і творчий шлях киргизького прозаїка.
Чингіз Айтматов біографія
Чингиз Тороку́лович Айтма́тов народився 12 грудня 1928 року в кишлаку Шекер в Киргизії в родині партійного працівника. У 1937 батько був репресований, майбутній письменник виховувався у бабусі. У сім’ї говорили російською та киргизькою мовами, і це визначило двомовний характер творчості Айтматова.
У 1948 Айтматов закінчив ветеринарний технікум і вступив до сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1953. У 1952 почав публікувати перші розповіді киргизькою мовою. Після закінчення інституту протягом трьох років працював в НДІ скотарства, одночасно продовжуючи писати і друкувати розповіді.
1956 року вступив на «Вищі літературні курси» в Москві, які закінчив через 2 роки. У 1958 році було опубліковано повість «Обличчям до обличчя», оповідання в журналі «Новий світ», повість «Джаміля», яка принесла Айтматову світову славу.
Айтматов працював журналістом в м. Фрунзе, редактором журналу «Літературний Киргизстан». У 1960-1980-і роки був депутатом Верховної Ради СРСР, делегатом з’їзду КПРС, входив в редколегії «Нового світу» і «Літературної газети». За свої твори Айтматов був тричі удостоєний Державної премії СРСР (1968, 1980, 1983).
У 1963 був виданий збірник Айтматова «Повісті гір і степів», за який він отримав Ленінську премію. У цей збірник увійшли повісті «Топольок мій у червоній косинці», «Перший учитель», «Материнське поле», які розповідали про життя простих сільських людей .
До 1965 Айтматов писав киргизькою мовою. Перша повість, написана російською, – «Прощай, Гульсари!» булп видана 1965 року, а 1970 було опубліковано повість “Білий пароплав”.
Міфологічні, епічні мотиви стали основою повісті «Рябий пес, що біжить краєм моря» (1977).
У 1973 Айтматов написав у співавторстві з К. Мухамеджановим п’єсу «Сходження на Фудзіяму». Поставлений по ній спектакль в московському театрі «Современник» мав великий успіх.
У 1980 Айтматов написав свій перший роман “І довше століття триває день“.
Другий роман Айтматова «Плаха» був виданий у 1986 році.
Згодом Айтоматов розвивав у своїй творчості фантастичну, космічну тему, яка стала основою роману «Тавро Кассандри» (1996). У 1988-1990 Айтматов був головним редактором журналу «Иностранная литература».
У 1990-1994 працював послом Киргизії в країнах Бенілюксу. Твори Айтматова перекладені багатьма мовами світу.
Письменник помер 10 червня 2008 року в лікарні німецького міста Нюрнберг в клініці, де лікувався від запалення легенів.
Чингіз Айтматов цікаві факти
Коли Чингізу Айтматову було всього 14 років, йому довелося зайняти пост секретаря в раді селища, де він проживав, так як всі дорослі чоловіки пішли на фронт – почалася Велика Вітчизняна війна.
Після закінчення навчання в інституті він протягом 3 років працював ветеринаром.
Письменник був одружений двічі, у нього було четверо дітей.
Одним із захоплень літератора були автомобілі. Він обожнював машини, причому дорогі й потужні. Автомобіль “Ягуар”, на якому його возили по Європі, коли він був послом Киргизстану, в 2015 році був переданий в музей Чингіза Айтматова, де він і перебуває донині.
Чингіз Айтматов: твори
- «Джаміля» (1958)
- «Віч-на-віч» (1958)
- «Топольок мій у червоній косинці» (1961)
- «Перший учитель» (1962)
- «Материнське поле» (1965)
- «Прощавай, Гульсари!» (1966)
- «Білий пароплав» (1970)
- «Ранні журавлі» (1975)
- «Рудий пес, що біжить краєм моря» (1977)
- «І довше століття триває день» (1980).
- «Буранний полустанок»
- «Тавро Кассандри» (1994)
- «Після казки»
- «Плаха» (1986)
- «Сходження на Фудзіяму» п’єса
