“Чумаче, чумаче чого зажурився” – це чумацька пісня, яка розповідає про нелегке життя чумаків під час їх подорожей.
“Чумаче, чумаче чого зажурився” аналіз
Автор – невідомий (народна чумацька пісня)
Рід літератури – ліро-епос
“Чумаче, чумаче чого зажурився” жанр – соціально-побутова пісня.
Тема: зображення тяжкої долі чумака, його страждань через постійні розлуки з родиною.
Ідея: чумацька доля позбавлена радощів та родинного тепла, і важка праця не приносить бажаного щастя.
Чумацький промисел відомий здавна, чумаки торгували переважно рибою та сіллю, по які їздили на волах до берегів Чорного та Азовського морів і на Дон. На південь переправляли вони на своїх мажах хліб, солонину, шкіру, мед, віск, тютюн та інші товари. Чумакуванням займалися різні верстви населення, але найбільше воно було поширене серед козаків та селян.
Художні засоби
- Епітети: “темна моя хата,” “чорне мое поле,” “голодні та голі діти”
Образи
- Чумак: головний герой пісні, образ трудівника, який все життя проводить у важкій роботі та постійних подорожах.
- Воли: символ трудового життя, важкої праці.
- Хата, поле, діти: символи домашнього затишку та родинного щастя, яких герой позбавлений через свою професію.
Римування: парне римування (суміжне).
“Чумаче, чумаче чого зажурився” пісня
«Чумаче, чумаче, чого зажурився,
Чи воли пристали, чи з дороги збився?» (2)
«Воли не пристали, ні з дороги збився,
Того зажурився — без долі вродився. (2)
Весь вік у дорозі марно літа трачу,
Ні жінки, ні діток ніколи не бачу. (2)
Темна моя хата, чорне мое поле,
А діти без батька голодні та голі. (2)
Як в будень, так в свято одно тільки знаю:
Ярма нариваю, воли запрягаю,
В далеку дорогу вічно поспішаю».
“Чумаче, чумаче чого зажурився” аналіз чумацької пісні Ви можете доповнити через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам.
