Данте Аліг’єрі біографія скорочено

Данте Аліг’єрі біографія скорочено італійського поета розповість про його життя та творчість головну інформацію та факти. Саме про Данте казали, що він сстанній поет Середньовіччя й перший поет Нового часу. Творчість Данте припадає на добу Передренесансу.

Данте Аліг’єрі коротка біографія

Народився він у Флоренції (Італія) у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Ім’я Данте Аліг’єрі, яке дали хлопчикові при народженні Дуранте.

Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.

Уперше Данте Аліг’єрі побачив дівчину, яка стала коханням усього його життя, коли поету було 9 років. Це була Беатріче Портінарі. Він знав її, але між ними не було навіть тісних дружніх стосунків, але для неї він написав багато творів. Данте Аліг’єрі особисто не спілкувався з коханою Беатріче жодного разу.

На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року. Смерть коханої жінки змусила його з головою піти в науку, він вивчав філософію, астрономію, богослов’я, перетворився на одного з найосвіченіших людей свого часу, хоча при цьому багаж знань не виходив за рамки середньовічної традиції, що спиралася на богослов’я.

Однією з перших книг Данте Аліг’єрі була «Нове життя»

У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє дітей.

Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в підкупі, хабарництві, інтригах проти церкви після чого він змушений був, залишивши дружину і дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році.

З цього часу вигнанець Данте поневірявся по містах Італії, Франції понад 20 років. У вигнанні написав твори «Бенкет», «Еклоги», «Послання», поема «Квітка», трактат «Монархія», трактат «Про народне красномовство».

Данте Аліг’єрі у вигнанні бореться за Італію без міжусобних війн і папської влади.

Ім’я Аліг’єрі два рази вносили в списки осіб, які підлягають амністії, але обидва рази звідти викреслювали. В 1316 році йому дозволили повернутися в рідну Флоренцію, але за умови, що він публічно зізнається в неправоті своїх поглядів і покається, але гордий поет не став цього робити.

З 1316 року він влаштувався в Равенні, куди його запросив Гвідо да Полента, правитель міста. Тут в товаристві його синів, дочки Беатріче, шанувальників, друзів проходили останні роки поета. Саме в період вигнання Данте написав твір, що прославив його у віках, – «Комедію», до назви якої через кілька століть, в 1555 р, у венеціанському виданні додадуть слово «Божественна». Початок роботи над поемою відноситься приблизно до 1307, а останню з трьох («Пекло», «Чистилище» і «Рай») частин Данте написав незадовго до смерті.

Найславетнішим твором Данте є «Божественна комедія».

Він мріяв за допомогою «Комедії» прославитися і повернутися додому з почестями, але його надіям не судилося збутися. Захворівши малярією (пропасниця), повертаючись з поїздки до Венеції з дипломатичною місією, поет 14 вересня 1321 помер.