“Емілія Галотті” аналіз твору та характеристика героїв допоможе підготуватися до уроку та згадати сюжет твору, композицію, тему, ідею, проблематику.
“Емілія Галотті” аналіз
Автор – Г. Е. Лессінг
Рік написання – 1772
Жанр – трагедія
Головні герої:
- Емілія Галотті
- Одоардо Галотті
- Клаудія Галотті
- Етторе Гонзага, принц Гуасталла.
- Марінеллі, камергер принца.
- Камілло Рота, один з радників принца.
- Конті, художник.
- Граф Аппіані.
- Графиня Орсіні.
Тема: зображення Італії XVIII ст., яка страждала від влади дрібних тиранів.
Ідея: засудження княжого деспотизму, феодальної сваволі; возвеличення героїзму, високої моральності, великої громадянської мужності та честі.
Сюжет твору “Емілія Галотті”
Принц гвастальский вибрав черговою жертвою свого невтримного бажання красуню Емілію Галотті. Дівчина була дочкою гордого полковника Одоардо Галотті, який нехтував двір і князівські почесті: залякати, підкупити цього чоловіка неможливо. До того ж Емілія повинна стати дружиною такого ж гордого і шляхетного графа Аппіані. Перешкоди, здавалося б, нездоланні.
Але для князя при владі перешкод не існувало. За порадою Марінеллі принц свідомо пішов на підступне лиходійство. Наймані убивці нападають на карету графа Аппіані, у якій він віз до вінця свою наречену. Графа убито, Емілію ж доставлена до заміського палацу принца під приводом надання їй першої допомоги. Почувши про те, що трапилося, Одоардо Галотті поспішає до палацу принца, щоб негайно відвезти свою дочку з гнізда князівської розпусти. У замку покинута коханка принца, графиня Орсіна, розповіла Одоардо про справжню причину страшного злочину. Одоардо вимагє, щоб йому віддали дочку. Але принц сказав йому, що не може відпустити Емілію, тому що слідство ще не закінчене. Подібно до батька Віргінії, Одоардо Галотті заколов, свою дочку, по її проханню, щоб її не примусили, не спокусили стати фавориткою принца.
Проблематика твору “Емілія Галотті”:
- 1) соціально-політичні проблеми;
- 2) феодальної сваволі;
- 3) морально-етичні проблеми;
- 4) проблема жіночої долі;
- 5) проблема свободи вибору;
- 6) проблема вірності (коханню, слову);
- 7) проблема моральності;
- 8) проблема підлабузництва;
- 9) проблема кохання;
- 10) проблема віри та ін.
Композиція твору “Емілія Галотті”
- Зав’язка. Зустріч принца з Емілією Галотті.
- Розвиток подій. Принц мріє про Емілію, пранує зробити її своєю фавориткою. Йому допомагав у розв’язанні цього питання його камергер. Родина Галотті готується до весілля Емілії і графа Аппіані.
- Кульмінація. Напад на карету, в якій знаходилися граф Аппіані та Емілія Галотті, які повинні були одружитися з хвилину на хвилину. Вбивство графа Аппіані і викрадення Емілії.
- Розв’язка. Одоардо, батько Емілії, вбивав свою доньку, щоб вона не стала фавориткою принца.
Образ Емілії Галотті
Це головна героїня твору. Вона звичайна дівчина, набожна, скромна і сором’язлива, дуже гарна.
“…Величайшим счастьем моей жизни было то, что Эмилия Галотти позировала мне. Эта голова, это лицо, этот лоб, глаза, нос, рот, подбородок, шея, грудь, стан, все ее сложение стали для меня с тех пор единственным предметом изучения женской красоты…”
А ось як сказав принц Гонзаго: “Любая цена за тебя будет еще слишком низкой… О, дивное создание искусства, неужели я действительно обладаю тобой? Кому бы ты ни принадлежала, ты — еще более дивное творение природы!.. Все, что вы хотите за нее, добрая мать! Все, что хочешь и ты, старый ворчун! Только требуйте! Только требуйте! Лучше всего было бы купить тебя, волшебница, у тебя же самой!.. Эти глаза, полные прелести и скромности! Эти уста! А когда они открываются, чтобы говорить!.. А когда они улыбаются! О, эти уста!., Ни комплиментами, ни клятвами не мог я вырвать у нее хотя бы слово. Немая и дрожащая, с опущенной головой стояла она, словно преступница, что слушает свой смертный приговор. И меня заразил ее страх, я задрожал и кончил тем, что просил о прощении. Я едва осмелюсь снова заговорить с ней”.
Це говорив про те, що Емілія Галотті не вихвалялась своєю красою, вона проста і непідкупна, сильна, але в той же час і слабка.
Емілія, з точки зору Лессінга, було ідеальним трагічним образом тому, що вона без вини винувата, її трагічна вина в тому, що мимоволі піддалася чарам придворного життя. На придворному балу на неї звернув увагу сам принц Гонзаго. Емілія теж відчула потяг до нього, але вона наречена графа Аппіані і хотіла зберегти йому вірність. Привезена до князівського палацу, вона внутрішньо переродилася. Усі сили її незіпсованої натури повстали проти насилля. Але боячись проявити слабкість і піддатися залицянням принца, Емілія попросила батька допомогти їй розв’язати цей конфлікт.
Принц Хетторе Гонзаго
Це узагальнений образ боязливого, жорстокого і сластолюбного деспота своєї епохи. Двір абсолютного монарха XVIII ст. показаний як гніздо розпусти, таємних і явних злочинів, придворного догідництва, де в жертву примхи і насолодам приносяться людські права, нестатки і саме життя підданих.
Кращі люди (Одоардо, граф Аппіані) намагалися триматися подалі від двору.
Принц — показаний також і звичайною людиною, він навіть має привабливі риси. Він був щедрим, любив мистецтво, просто спілкування з художниками, цінував в людях чесність і незалежність, з повагою відзивався про старого Галотті і графа Аппіані, хоча і знав, що вони йому “не друзі”. Любить при нагоді поговорити про “чисту любов” і чесноти. І нарешті, здатний був на каяття: загибель Емілії Галотті нажахала його, і він вигнав свого дурного порадника.
Принц, якого зобразив Лессінг, не лиходій, а звичайна людина, розбещена владою, вихованням, політичним догідництвом придворних, людина, яка думає тільки про задоволення своїх примх.
Не будь Гонзаго принцем, чи навряд він став би злочинцем. Але він принц, він вірив, що будь-яка його примха рівнозначна вищому закону, що піддягала виконанню. І ця необмежена влада перетворила його в чудовисько. Його слабості переросли у вади, у непідсудні злодіяння.
Лбраз Одоардо Галотті
Це героїчний герой, він людяний, люблячий батько, хоробрий, але у трагічній ситуації принциповість громадянина одержала верх над батьківськими почуттями. Він наважився вбити свою дочку, щоб врятувати від безчестя.
Образ Марінеллі
В особі фаворита Марінеллі Лессінг затаврував князівський фаворитизм – одну з вад тодішнього німецького громадського життя. Він показав, що незримі нитки зв’язують князівські палаци зі зграями розбійників і найманих убивць.
Це хитрий і пронирливий чоловік, що хотів вислужитися перед своїм господарем, вмів добре брехати і знаходити вихід із будь-якого становища заради принца.
Читаючи цей твір, бачимо велику кількість проблем суспільства того часу, які розкрив автор.
