Характеристика Грегуара з твору “35 кіло надії” допоможе розкрити образ головного героя та виокремити його риси характеру.
“35 кіло надії” характеристика Греґуара
Греґуар Дюбоск – головний герой повісті Анни Гавальди “35 кілограмів надії”. Він – 13-річний хлопець, який ненавидить школу. Через школу його батьки постійно сваряться: мати плаче, а батько кричить на Грегуара, або навпаки, мати кричить, а батько мовчить. Хлопчик почувається винним через це. Ґреґуар – сором’язливий і замкнутий хлопець. Він не любить спілкуватися з людьми, і він вважає себе не таким, як усі. Він любить малювати, але боїться показати свої роботи комусь, крім себе. Грегуар вважає, що школа не для нього, і що його таланти не будуть там оцінені. Він двічі залишався на другий рік, і його батьки вже не знають, що з ним робити. Грегуар живе у світі своїх емоцій і переживань.
У Грегуара яскраво проявляються технічні здібності. Він швидко уявляє собі певні конструкції та знаходить застосування простим речам. Він розбирається в електроніці, механіці та інших технічних приладах: удосконалив гладильну дошку для мами, почистив мотор газонокосарки для тата, сконструював спеціальні ботинки, щоб ходити в гори, допомагав в ремонті сусіду (заробив перші гроші).
Ім’я Грегуар походить від грецького слова Gregory, похідне від латинського імені лат. Gregorius, яке означає “пробуджений”. Це ім’я підкреслює те, що Грегуар – це людина, яка не здається, навіть коли все йде не так, як він хоче. Він завжди вірить у краще і прагне знайти своє місце в житті.
Риси характеру Ґреґуара:
- Сором’язливість і замкнутість. Ґреґуар не любить спілкуватися з людьми, і він вважає себе не таким, як усі.
- Творчість. Ґреґуар має талант до малювання, але він боїться показати свої роботи комусь, крім себе.
- Рішучість. Ґреґуар не здається, навіть коли все йде не так, як він хоче. Він прагне знайти себе і свою мету в житті.
“35 кіло надії” цитатна характеристика Греґуара
- Не можна ж все на світі брати в голову, на щось можна й начхати, інакше й здуріти недовго.
- До трьох років, точно можу сказати, я жив щасливо. А потім пішов до школи.
- Нещасним бути легше, ніж бути щасливим, а я не люблю, чуєш, не люблю людей, які шукають легких шляхів. Не виношу скигліїв! Будь щасливим, чорт забирай! Роби щось, щоб бути щасливим.
- Я думаю, що позначки — не найголовніше у житті. На мою думку, важливіше знати, чого ти в житті хочеш.
- Я не дуже вгодований, в мені 35 кіло надії.
- Мені жилося непогано, але щасливий я не був.
- Недарма проживе той день, коли ти щось зробив своїми руками.
- Все зі мною гаразд. Ніяких проблем. Просто мені нецікаво. Не цікаво. І все.
- Тільки важкість на серці, від якої навіть заплакати не виходить.
- Тоді, в дитинстві, я любив усіх і думав, що мене теж всі люблять. А потім, коли мені виповнилося три роки та п’ять місяців, раптом – бац! – до школи.
- Звичайно, легко собі сказати, що ти ні на що не придатний, щоби нічого не вмієш робити.
- Я сів, думаючи, під яким соусом мене цього разу їсти…
- Я нічого не можу сказати, бо, якщо відкрию рота, буде ще гірше.
- Наша родина щоранку вставала не з тієї ноги. А я мріяв, щоб за сніданком було весело, як у рекламі: «Йо-о-огур-ти «Е-е-ерман!» Але, як кажуть, мріяти не шкідливо.
- Я сам собі спротивився, я перетворювався на ідіота. Мама має рацію: ще трохи, і я почну жувати за обідом сіно.
Автор твору – KRASOL8
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
