Цитатна характеристика головних героїв “Гімназист і Чорна Рука” – Юрка, Лева, Шпига, Лізи та інших допоможе підготувати їх опис, визначити риси характеру.
“Гімназист і Чорна Рука” цитатна характеристика героїв
“Гімназист і Чорна Рука” цитатна характеристика Юрка
“Туряниця Юрій, учень восьмого класу Першої зразкової гімназії”
“Його тато, інженер Туряниця, працював у міжнародній компанії, вільно володів трьома мовами – англійською, французькою та польською, — тож їхня родина вважалася заможною. ”
“Батьки завжди приходили пізно, сина після школи не контролювали, лиш дзвонили на мобільний, питали, де він. Відповідь могла бути, якою завгодно. Юркові вірили, бо вчився непогано.”
“На Подолі всякий заблукає, але не Юрко. Він тут народився, це потім вони переїхали на вулицю Петлюри, в самісінький центр Києва. Але Поділ лишався рідним. ”
“Юрко Туряниця нічим не привертав уваги. Звичайний школяр, їх Києвом ходить багато. Хіба, якщо придивитися, можна було побачити ластовиння на лиці. Мовби чхнула одного разу дитина біля купки дрібної тирси, чхання здійняло хмарку, і дрібки тирси осіли на личку. Тому часом могло здатися, що хлопець замурзаний, не надто ретельно вмився. А ще – два невеличких неакуратних шрамики на лівій щоці, мов хтось виорав дві смужки неправильної форми. Виду вони не псували. Навпаки, бабуся казала: це сліди щастя, бо Юрко в ранньому дитинстві перехворів на віспу, від якої діти його віку колись помирали. ”
“Юрко був трохи забобонний, тож вирішив не гнівити долю, не брати чужого…”
“Краще бачити, хто тобі загрожує, аніж прийняти удар у спину. Так, принаймні, вважав Юрко. Його улюбленці – відомий усім Шерлок Холмс та Максим Оса з нового коміксу — думали так само. ”
“Любов до тварин вимагає жертв. Такий висновок зробив для себе Юрко.”
” Увесь цей час він, дивуючись власній дисциплінованості, відразу після занять біг додому. Не хотів лишати бульдога без уваги.”
“Але ти перейшов межу, Голіцин. Ти залякуєш, погрожуєш, шантажуєш, витрушуєш у такий спосіб останнє. Я гроші довго збирав. І чесно хотів купити в тебе старий годинник, який, підозрюю, ти стибрив удома. Кілька днів тому ти переконався: в мене ці гроші ще лишилися. Тож знову вирішив їх вимагати. Годинник впариш ще комусь. Або — не впариш, він буде приманкою. Отже, кожен наступний покупець – нова жертва Чорної Руки.Бо твоєю жертвою, заздріснику, стає кожен, хто має гроші. Ви, Голіцини, три сотні років цінуєте лише їх.”
“Голіцина він змушений був відпустити. Ще й пообіцяв уголос, при Назарові Захаровичу: таємницю збереже, з голови падлючого князя жодна волосина не впаде. ”
“Гімназист і Чорна Рука” цитатна характеристика Левка Голіцина
“Наш Голіцин своїм пращуром дуже й дуже пишається.”
“Був Лев Голіцин слабосильний, блідий, намагався обходити бійки та інші небезпеки стороною. Але цінність Левка була не в маханні кулаками. Нащадок дворян займався дрібного торгівлею.”
” А не сказав тобі той ваш Голіцин про одну маленьку деталь? Ті Безпалі — зрадники. Продалися за дворянські титули. Підтримували Москву проти українських гетьманів. — А нащадкові все одно. Головне, що предок — правдивий дворянин, — пояснив Юрко. — Кому служив — немає значення. Каже, його предки втрималися при владі, бо вміли домовлятися. Дідові нашого Голіцина російський цар колись пожалував за вірну службу ціле село під Києвом. І годинник.”
“— То, виходить, нащадок дідову спадщину розпродує потай від батьків.”
“Дідівський годинник, який Лев домовився продати Юркові, був не єдиним його товаром. Ніхто з тих, хто вчився з Голіциним, не міг розгадати цієї загадки: звідки йому вдається роздобути потрібні, а часом — недосяжні для гімназистів речі. Наприклад, театральний бінокль, ніби й старовинний, але майже новий. Чи справжній морський кортик, не підробка китайська. Гімназисти часто купували в нього все це, тим паче, що правив недорого за речі, які мали солідний вигляд поряд із сучасними комп’ютерами.”
“Слухай, Івановичу, ти, бачу, меткий хлопчина, толковий, грамотний. Мислиш правильно.” (Шпиг каже Юркові)
“Гімназист і Чорна Рука” цитатна характеристика Шпига
“…опецькуватий, кирпатий, з невеличким кумедним черевцем, кругленькими рожевими повнявими щоками та густими чорними вусами.”
“Шпиг, Назар Захарович. Капітан міліції у відставці.”
“Тепер — маю честь, власник приватної пошукової контори, і заодно — її єдиний працівник.”
“Тому, паничу гімназисте, ліпше не встрявай у сумнівні оборудки. Кажу тобі як людина, котра чверть століття має справу з кримінальним елементом.”
“— Ти забув, хто я? Колишній опер карного розшуку. Чинний приватний детектив. Прізвище твоє знаю. Де вчишся — теж. З моїм досвідом знайти твою адресу — раз плюнути. Чому замаскувався й у засідці стою?”
“усе ж Назар Шпиг — справжній детектив. Такий, як Шерлок Холмс. Навіть кращий, бо свій, київський, український. Всіма навичками володіє. ”
“— Голіциии ніколи не були нахабами! — заявив він. — Усі чоловіки з нашого давнього роду завжди вирізнялися сміливістю! Саме тому наш рід завжди цінували! — Його лице пашіло так, що аж змокріло.”
“Мені з моєю роботою ні до чого й ні до кого прив’язуватися не можна. Слабких місць у нашого брата не повинно бути. Бо хтось раптом візьме й за те місце боляче придушить.”
“Гімназист і Чорна Рука” цитатна характеристика інших героїв
Аркадій Раєвський: “радник міністра Раєвський” “Високий, не так худий, як стрункий чоловік, та все одно схожий Юркові на того, хто ковтнув жердину і змушений тримати її всередині себе. Через те мовби не може зігнутися чи й навіть порухатися вільно. Як і батько гімназиста, господар був одягнений у дорогий костюм і на ходу поправляв під коміром щойно пов’язану краватку. Напевне господар збирався кудись із офіційним візитом, дарма, що сьогодні неділя. А ще високий чоловік був лисий. Зовсім голомозий. Немов коліно. Густі чорні брови робили його не грізним — кумедним.”
Ліза:
- “Ліза не звертала на Юрка жодної уваги, присівши біля бульдога й дозволяючи тому себе облизувати. При цьому гімназистці дивним, незрозумілим хлопцеві чином вдалося не розтріпатися, зберігшії одяг у тому вигляді, в якому її випустили з дому. На ній були чобітки з невеличким каблуком, з-під синього вовняного пальта визирав край довгої, майже до кісточок, темно-зеленої сукні. Руки закривали тоненькі рукавички, а волосся, легенько завите, прикривала плетена шапочка. Зате сухоребра Марта Ернестівна, схожа на велику тичку, затягнену в довгий сірий плащ, своєю увагою Юрка не оминула. Вона виросла за Лізиною спиною, мов тінь серед білого дня, міцніше стиснула правицею закриту парасолю, глянула спершу на підопічну, потім — на гімназиста, і вирішила, з кого почати.”
- “Хоча мама мене переконує, що Раєвський хороший. Але постійно зайнятий державними справами. А мій тато загинув два роки тому.”
- “Так, але він не воював. Він лікар, волонтер. Їхній автобус підірвався на міні. Пам’ятаю, як він їхав тоді і прощався. їхав не вперше, то я вже й звикла, і не думала поганого. Взяв на руки і міцно- міцно обійняв. Через два дні прийшов до нас його товариш, сірий увесь. Мама відразу все зрозуміла, щойно його побачила.”
- “— Потім ми дуже довго жили бідно. Мама давала уроки англійської, та все одно ледь зводила кінці з кінцями. Звідки й коли з’явився Раєвський, зараз уже й не згадаю. Таке враження, ніби він завжди був. Я чула, як мама пізніше комусь казала по телефону: він, мовляв, забезпечить дитину. Тобто мене. Ніби я хотіла, щоб мене забезпечували… Ну, перебралися влітку до нього з квартиру, ти там був.”
