«Голуб і лелека» аналіз (паспорт твору)
Автор – Микита Годованець
Жанр – байка
Рід літератури: ліро-епос
Тема: прив’язаність до рідної землі та почуття належності до неї.
Ідея: любов до рідного краю сильніша за чудове життя на чужині.
Головна думка: навіть якщо життя за кордоном здається привабливим, любов до рідного краю та туга за ним сильніші за всі матеріальні блага та комфорт.
Мораль байки – “Для них «Любов до рідного — могутнє диво!».”
Настрій: патріотичний, оптимістичний
Римування: парне (суміжне) (АА, ББ).
Художні засоби:
- Епітети: “теплі дні”, “страшна зима”, “вічне літо”, “могутнє диво”, “рідний край”
- Уособлення: “Вітчизна зове”, “природа стрінула”
«Голуб і лелека» образи твору
– Лелека – символ мандрівника, який, незважаючи на хороше життя ні чужині, повертається на Батьківщину.
– Голуб – символ стабільності. Голуб уособлює тих людей, які бояться всього невідомого, труднощів і випробувань.
Микита Годованець «Голуб і лелека» читати
Якось-то навесні,
Коли настали теплі дні,
Лелека з вирію прилинув
На дороге гніздо своє,
Що восени покинув
(В житті усяко є!)
Домашній Голуб запитав:
— Де, друже, був?
— Що чув?
— До вирію літав.
Злякався – вітер в уши свище,
Із півночі повіяв холодище,
За ним повзе страшна зима…
А в вирію… Зими нема,
Природа стрінула привітом:
Там вічне літо!..—
А Голуб з усміхом йому:
— Тоді ж чому
Ти кинув ту країну,
Розхвалений той рай,
І повернувся на Вкраїну?
— Бо це – мій рідний край!
Любов до рідного — могутнє диво!
Нехай живеш на чужині щасливо,
А туга гірко в серце б’є:
Зове Вітчизна й путь далека,
І ти летиш, як з вирію Лелека
В гніздо своє.
