Емма Андієвська “Казка про кулі зла” читати скорочено варто, щоб підготувати аналіз твору, визначити хто персонажі, яка тема та ідея, головна думка, створити ланцюжок подій.
“Казка про кулі зла” аналіз (паспорт твору)
Автор – Емма Андієвська
Рід літератури – епос
Жанр – філософська казка-притча
Тема: розповідь про рибалку, який потрапляє до міста, мешканці якого живуть за законами насильства та ненависті.
Ідея: світ може змінитися на краще завдяки світлу надії та внутрішній доброті людини.
Головна думка: навіть у найтемніші моменти важливо не піддаватися злу й не приймати його як норму.
Сюжет
Казка має кільцеву композицію: починається і закінчується на березі моря, символізуючи повернення до гармонії. Фінал казки символізує перемогу добра над злом
- Експозиція: Під час шторму човен рибалки розбивається, і він опиняється на незнайомому березі.
- Зав’язка: Рибалка приходить до дивного міста з сімома брамами, мешканці якого не реагують на його прохання про допомогу.
- Розвиток дії: Після прояву агресії жителі міста дають рибалці їжу та одяг, пропонують стати почесним громадянином міста.
- Кульмінація: Рибалці пояснюють, що сенс життя в місті полягає у виготовленні та запуску куль зла.
- Розв’язка: Замість того, щоб штовхнути кулю зла, рибалка знаходить у собі силу зберегти надію, і це змінює світ навколо. Чорне небо зникає, а він повертається додому.
Проблематика “Казки про кулі зла”
- Проблема добра і зла
- Проблема людської байдужості
- Проблема вибору
- Проблема внутрішньої сили
Головні герої “Казки про кулі зла”
- Рибалка – головний герой, уособлення добра, надії та людяності. Він відмовляється приймати зло як закон.
- Охоронці міста – символ байдужості, механічного виконання наказів.
- Мешканці міста – люди, що живуть за законами жорстокості та приймають лише силу.
- Достойники міста – представники влади, які виправдовують зло та змушують інших приймати його.
- Кулі зла – символічний образ негативних людських вчинків, які поширюються світом.
- Чорне небо та камінь – символи гнітючого світу, який може змінитися завдяки світлу надії.
Чого вчить “Казка про кулі зла”?
«Казка про кулі зла» – це глибокий філософський твір, що через символіку та алегорію розкриває тему протистояння добра і зла. Головний герой проходить випробування, але не зраджує своїм переконанням, і саме це допомагає йому врятуватися. Авторка наголошує, що навіть у найтемніші часи важливо берегти в собі світло надії, бо воно здатне змінити світ.
“Казка про кулі зла” скорочено
Одного дня рибалка вирушив на ловлю риби. Раптово здійнялася сильна буря, що кілька днів носила його морем, доки не розтрощила човен. Ледь живого його викинуло на невідомий безлюдний берег. Оговтавшись, він побачив, що небо там було чорним і важким, наче велетенська покришка, що нависала над містом на горі. Місто мало сім брам і охоронців із чорними дощечками замість облич.
Рибалка, втомлений і голодний, спробував попросити допомоги. Він чемно привітався і запитав, чи знайдеться в місті їжа та робота, адже хотів змайструвати човен, щоб повернутися додому. Проте охоронці були мовчазними та байдужими до його прохань. Ба більше, коли він спробував гукнути когось за мурами, вартові схрестили перед ним чавунні палиці, не даючи увійти. Тоді рибалка сів перед першою брамою, сподіваючись, що хтось із мешканців вийде з міста і допоможе йому. Однак місто залишалося замкненим, хоч за його мурами часом чувся шум. Він терпляче просив охоронців про милосердя, та вони ставали лише ще жорсткішими.
У розпачі рибалка кинувся з кулаками на одного з охоронців, і раптом відчув, що дошка, замість обличчя, розм’якшується, з’являються очі, рот і навіть кров. У ту ж мить брама розчинилася, і з неї вибігли мешканці міста, несучи на золотих тацях їжу та напої. Вони з ентузіазмом почали допомагати йому, пригощати та навіть запрошувати залишитися в їхньому місті.
Коли рибалка втамував голод і одягнув подаровану хламиду, він зніяковів, що вдався до насильства. Від природи він був лагідною людиною і волів жити в мирі. Він почав вибачатися перед мешканцями, але з подивом помітив, що їхні обличчя потемнішали, а вони стали загрозливо насуватися на нього. Один із них навіть вдарив рибалку під ребро, намагаючись зірвати з нього одяг.
Рибалка інстинктивно замахнувся, щоб відбитися, і одразу побачив, як усі навколо зраділи. Чим агресивнішим він ставав, тим більше його поважали. Врешті-решт мешканці оголосили його своїм і запропонували стати почесним громадянином. Він не міг зрозуміти, чому ці люди так мінливі: доброта викликала в них ненависть, а насильство — повагу.
Рибалка вирішив якнайшвидше покинути це місце, але для цього йому потрібен був човен. Тоді він виявив, що в країні не росло жодного дерева – її мешканці зневажали природу, вважаючи дерево гнилим і непотрібним матеріалом, віддаючи перевагу каменю та залізу. Щоб вибратися, рибалка мав змайструвати човен, але йому не було з чого його зробити. Ніде не було навіть куща, щоб сплести хоч якийсь пліт.
Здавалося, що він залишиться тут назавжди. Та одного дня, коли чорне небо нависло ще нижче, його охопив відчай. Він відчув, як його серце заповнює липкий морок, а остання іскорка надії от-от згасне. Саме тоді до нього підійшли найвищі достойники міста й урочисто проголосили його законним мешканцем. Вони повели його на вершину гори, де рибалка вперше побачив великий полігон. Там він побачив, як мешканці міста штовхають чорні кулі зла. Йому пояснили, що мета кожного жителя — скочувати ці кулі зла, які накопичуються в серці кожної людини. Ці кулі, котрі летять світом, несуть руйнування і морок. Мешканці міста вважали це найважливішою місією, бо вірили, що так тримається світ.
Рибалка зрозумів, що не може стати таким, як вони. Він з останніх сил вчепився за промінчик надії в своєму серці, і раптом усе навколо зупинилося. Його віра у світло розчинила кулі зла, а місто почало зникати. Камінь, що притискав чорне небо, відкотився, і воно розчинилося у світлі.
На березі перед рибалкою з’явився човен, і він зміг повернутися додому. Лише коли дістався рідного краю, човен перетворився на білу хмарину, яка довго ще виднілася на обрії.
Згодом рибалка розповідав цю історію своїм онукам, пояснюючи, що навіть у найтемніші моменти головне — не втратити надію, бо вона має силу змінювати світ.
“Казка про кулі зла” персонажі твору
- Рибалка – головний герой твору. Він потрапляє в загадкове місто після шторму та намагається знайти допомогу. Рибалка – добра, миролюбна людина, але він вимушено пристосовується до законів жорстокого міста. Врешті-решт він усвідомлює свою внутрішню силу, не піддається злу та повертається додому.
- Охоронці міста – дивні істоти з чорними дошками замість облич. Вони стоять біля семи брам міста й не дозволяють рибалці пройти, поки він не проявить агресію. Вони символізують жорстокі правила міста, де насильство є головною умовою взаємодії.
- Мешканці міста – мінливі люди, які ненавидять слабкість, але захоплюються силою. Вони спочатку відмовляють рибалці у допомозі, проте, коли він вдається до насильства, одразу приймають його за свого.
- Кулі зла символізують зло, що накопичується в людських серцях і поширюється далі.
Ланцюжок подій “Казка про кулі зла” (план твору)
- Рибалка вирушає в море.
- Шторм, човен розбивається.
- Герой опиняється на невідомому березі.
- Дивне місто з сімома брамами.
- Рибалка намагається зайти до міста, але його ігнорують.
- Охоронці звертають увагу на героя лише після його агресії.
- Вхід до міста та знайомство з його мешканцями.
- Розуміння законів міста: лише насильство дає змогу вижити.
- Знайомство з достойниками міста.
- Пояснення сутності куль зла та їхнього призначення.
- Внутрішня боротьба героя між прийняттям та відмовою від зла.
- Герой вирішує не штовхати кулю.
- Промінь надії розбиває кулі зла
- Чорне небо починає світлішати.
- Рибалка виходить із міста та повертається до моря.
- Повернення додому та повчальні історії для онуків.
