“Хіба не бачите, що небо голубіє” аналіз

олександр олесь біографія Аналіз твору

Аналіз вірша “Хіба не бачите, що небо голубіє” Олександра Олеся допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби твору.

“Хіба не бачите, що небо голубіє” аналіз

Автор: Олександр Олесь.

Дата написання: 1908 рік.

Жанр: пейзажна, громадянська лірика.

Тема твору: Зображення оживання природи як провісника добрих змін.

Ідея: Людина і природа нерозривно пов’язані між собою, тому природа відчуває зміни, сповіщає про них.

Основна думка: Зміни йдуть і ці зміни на краще, вже нічого не буде так, як раніше.

Римування: перехресне. 

“Хіба не бачите, що небо голубіє” художні засоби:

  • Епітети: в чеканні дивнім, сонце наше, цвіту нашого.
  • Метафори: сонце ранками всміхається ніжніш; вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє і легше дихає, і дивиться ясніш; вітри шепочуть і як з зітханнями зливається їх сміх; день засвіте; цвіту нашого ніщо вже не уб’є.
  • Звертання: хіба не бачите; хіба не чуєте; хіба не вірите.
  • Анафора: хіба не, що, як.

Вірш Олександра Олеся зображує природу, що пробудилась. Вона провіщає зміни всьому живому і сама чекає на них. Перший рядок ” Хіба не бачите, що небо голубіє” розуміємо як роз’яснення не тільки неба над головою, а й неба надій і сподівань. Тут вже і дихається легше і “дивиться ясніш”. В останній строфі йдеться про сонце, що освітлюватиме шлях змін. Можемо здогадуватись, що йдеться про зміни для українського народу, на які так чекали на початку двадцятого століття. Цей здогад підтверджує останній рядок “І цвіту нашого ніщо вже не уб’є!”, який розуміємо як невідворотність процвітання майбутнього покоління.

“Хіба не бачите, що небо голубіє” вірш

Хіба не бачите, що небо голубіє,
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє
І легше дихає, і дивиться ясніш.

Хіба не чуєте, про що вітри шепочуть
І як з зітханнями зливається їх сміх…
Хіба не чуєте, як голуби туркочуть,
Як краплі котяться і падають із стріх.

Хіба не вірите, що скоро день засвіте,
Що сонце наше вже з-за обрію встає,
Що хід його спинить ніщо не зможе в світі
І цвіту нашого ніщо вже не уб’є!

Автор аналізу: cup_of_flowers 

Оцініть статтю
Додати коментар