Байка “Ластівка і шуліка” Леоніда Глібова розповідає про добро та зло. Аналіз байки, мораль твору “Ластівка і Шуліка” допоможе розкрити зміст та визначити яка головна думка.
“Ластівка і Шуліка” аналіз (мораль байки)
Автор – Леонід Глібов
Рік написання – 1891
Жанр: Байка.
Рід: Ліро-епос.
Тема – розмова між працьовитою Ластівкою і хитрим Шулікою про ставлення людей до них.
Ідея – добро повертається добром, а зло — злом. Люди поважають добрих і не люблять злих.
Головна думка – той, хто робить добро, не має чого боятися, а зло завжди карається.
Мораль байки “Ластівка і шуліка”: “Що добренько роби, то добре й буде.” Люди поважають тих, хто живе чесно, а злих і жорстоких остерігаються і карають.
Головні герої:
- Ластівка — добра, працьовита, лагідна.
- Шуліка — хитрий, жорстокий, злий. Він хапав інших птахів, робив зло, і тому його бояться.
У байці Леоніда Глібова “Ластівка й Шуліка” позитивний герой – Ластівка, а негативний герой – Шуліка.
Сюжет (переказ)
Ластівка збирає глину, щоб збудувати гніздо. До неї звертається Шуліка, який дивується, що вона не боїться людей. Він скаржиться, що люди злі до нього. Ластівка пояснює, що вона добра і нікого не чіпає, а Шуліка завжди робив зло — хапав пташенят. Тому люди його і бояться.
Чого навчає байка Леоніда Глібова “Ластівка і Шуліка”?
Байка вчить, що треба бути добрим і не чинити зла. Добро завжди буде винагороджене, а зло — покаране.
Автор аналізу – Гнатюк Юлія
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
Леонід Глібов байка “Ластівка і шуліка” читати
Трудяща Ластівка край берега літала,
Земельку мокрую збирала,
Щоб хатоньку собі зліпить,
Щоб де було і їй, і діткам жить,
Тихеньку долю веселити,
І бога, і людей хвалити.
Сидів Шуліка на вербі
І так до неї обізвався:
— Дивуюсь я тобі,—
Не раз я придивлявся,
Усе ти між людьми і не боїшся їх,
Пройдисвітів таких,
Не тільки що під стріхою співаєш,
Ще й у вікно літаєш…
От хоч і я — не в тебе вдавсь,
Шулікою на світі звуся,
А лиха від людей набравсь,
І зло бере, а все-таки боюся;
Досадно стане хоч кому:
Тобі привіт, мені — біда велика.—
А та йому:
— Я — Ластівка, а ти Шуліка;
Я людям не чинила зла,
Де не була,
А ти подумай, пане-брате,
Яке життя твоє завзяте:
Ввесь вік курчат і пташечок хапав,
Ні ласки, ні жалю не знав.
Давно-давно мовляють люде:
Що добренько роби, то добре й буде.
(1891)
