Дмитро Кремінь «Літа мої і зими» аналіз (паспорт твору)
Автор – Дмитро Кремінь
Жанр – ліричний вірш
Літературний рід – лірика
Тема – любов до Батьківщини, до її мови як до найважливішої культурної спадщини та сили, що об’єднує людей.
Ідея – рідна мова є невід’ємною частиною ідентичності українського народу та духовним надбанням нації.
Римування – перехресне
Образи та символи
- образи птахів і кораблів символізують свободу та можливість відкривати нові простори.
- мова та Батьківщина – втілюють зв’язок із рідною землею, підкреслюють її неповторність та духовну силу.
- Соловки: символ радянського терору
Художні засоби
– Епітети: «найласкавіший дотик», «солов’їна мова»
– Порівняння: «мова твоя, Україно, з подиху солов’їв»
– Метафори: «сіятиме жалі»
Мої враження (відгук): Дмитро Кремінь у вірші «Літа мої і зими» змальовує глибокий зв’язок між людиною, мовою та рідною землею. Цей вірш викликає почуття глибокої любові та гордості за рідну землю і мову. Він спонукає до роздумів про значення мови як духовної спадщини та зв’язку з Батьківщиною, пробуджує теплі й трепетні почуття щодо її краси та мелодійності. Твір також закликає нас шанувати українську національну спадщину.
Дмитро Кремінь «Літа мої і зими» читати
Уривок з поезії “Книга Буття чи Батия”
Літа мої і зими,
Скільки б не стало літ,
Доти живі усі ми,
Доки живий цей світ.
Доки простори відкриті
Птахові й кораблю.
Доки на цьому світі
Я ще цей світ люблю.
Доки…
А справді, доки
Сіятиме жалі
Найласкавіший дотик
Мови моєї землі.
Мова твоя, Україно,
З подиху солов’їв.
Мова моя солов’їна —
З присмерку Соловків.
Мову мою і землю
Я відкриваю знов.
Яки відокремлю
Від усесвітніх мов,
Мука моя й основа…
Тільки на все життя
Стане Книгою Слова
Книга твого Буття.
