Літературні твори Лесі Українки відомі кожному, адже писала вона і для дорослих і для дітей. У чому ж неповторність таланту Лесі Українки, що її літературна спадщина стала настільки визначною в українській літературі.
Твір “Літературна спадщина Лесі Українки”
Літературна спадщина Лесі Українки багата й багатогранна. Почавши свою творчу діяльність у 9 років поезією, письменниця в дорослому віці звернулась також до прози й драматургії. В останній вповні розкрилась уся неповторність таланту Лесі Українки.
Драматична спадщина Лесі Українки нараховує близько 20 творів, які письменниця створила у період з 1896-го до 1913-го років. Перший драматичний твір Лесі Українки «Блакитна троянда» прозовий, всі подальші – віршовані. Вона стала новаторкою жанру, збагатила його тематично, залучила мандрівні світові сюжети в українську драматургію. Так, під час написання драми з життя інтелігенції «Блакитна троянда» Леся Українка консультувалась з лікарем-психіатром Олександром Драгомановим, щоб якомога точніше передати категорії норми й не-норми, що формуються в людській психіці й закріплюються в соціумі. На світові сюжети письменниця створила такі драми, як «Іфігенія в Тавріді» (1898 р.) «Кассандра» (1907), «Камінний господар» (1912), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913) та ін. Великої уваги здобулась біблійна тема в творчості Лесі Українки, яка представлена в драмах «Одержима» (1901 р.), «На полі крові» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.) тощо.
Вершина драматичної майстерності Лесі Українки – це драма-феєрія «Лісова пісня» (1911), що відображає конфлікт високого ідеалу й звичайних буднів. Тут протиставляють не просто два світи – світ природи й світ людини, – а уявлення про життя й будову світу в цілому. Образ Мавки втілює все прекрасне, живе й вічне на землі. Антитезою до неї виступає Килина, що відображає дріб’язковість людської душі, не здатної до розуміння прекрасності й вічності світу. Лукаш є своєрідним маятником, який повинен обрати одну зі сторін. Ця драма, та деякі інші літературні твори Лесі Українки, містить в основі складні філософські питання, що повинні бути осмислені кожним читачем індивідуально.
Окремої уваги заслуговує прозова творчість Лесі Українки, до якої звертаються доволі рідко. Тематично її твори можна розділити на кілька груп, з яким найчисельнішими є оповідання з сільського життя («Така її доля», «Святий вечір!», «Весняні співи») та оповідання у жанрі казки («Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик»). Повісті «Жаль» і «Приязнь» відрізняються особливим драматизмом й заглибленням у психологію персонажів.
Творча спадщина Лесі Українки випереджала свій час, про що зазначала й сама письменниця. Її поетичні й драматичні твори наповнені глибоких сенсів, що породжують пошуки відповідей на вічні питання про добро й зло, духовне й матеріальне, кохання й ненависть, вічне й тлінне.
Автор твору – cup_of_flowers
