Олександр Ірванець “Маленька п’єса про зраду для однієї актриси” паспорт твору допоможе визначити, яка тема, ідея, головна думка, сюжет, проблематика, хто головні герої.
“Маленька п’єса про зраду” паспорт твору (аналіз)
Автор – Олександр Ірванець
Рік написання – листопад 1992 р. Ірпінь-Рівне-Ірпінь.
Жанр – драма-антиутопія
Рід літератури – драма
Тема твору – зрада — особиста, політична, ідеологічна. Внутрішній злам особистості в умовах посттоталітарного або авторитарного суспільства.
Ідея твору – показати глибину людського болю та самотності в умовах зради та втрати, а також підступність системи, яка ламає навіть найстійкіших. Автор ставить під сумнів ідеали, протест, дружбу, любов — усе, що можна зрадити.
Головна думка – зрада може набувати різних облич: вона може бути зовнішньою (з боку влади, друга, коханого), а може жити всередині самої людини.
Твір має форму монологу героїні, де оповідається про світ, у якому вгадується пострадянська Україна
Головні герої:
- ОНА — головна героїня, розумна, емоційна, з непростим минулим, людина в інвалідному візку, яка насправді лише грає безпомічність..
- Тьотя Хона — вулична продавчиня, з якою героїня веде розмову. Вона є своєрідним “дзеркалом реальності”.
- Мона — однокурсниця героїні, яку вона підозрює в заздрості, наслідуванні та зраді.
Невідомий чоловік (коханий) — учасник їхнього минулого протесту, якого героїня звинувачує у зраді та доносі в поліцію, через який вона прикута до візка та втратила дитину. - “Пан старший дорадник” — загадковий високопосадовець, що у фіналі розмовляє з героїнею.
Композиція:
- невелика за розміром монопʼєса;
- центральна тема – «зрада» та і сутність.
Сюжет
Твір «Маленька п’єса про зраду для однієї актриси» написано на початку 90—х років минулого століття.
На початку твору автор описує життя дівчини в інвалідному візку, як вона розмовляє з тьотею Хоною (продачинею), згадує минуле, говорить про коханого, якого підозрює в зраді, та про студентські мітинги. Через серію телефонних дзвінків з’ясовується, що її поранення було наслідком участі в мітингу. Вона переживає болісне зізнання про втрату дитини. Але у фіналі з’ясовується: дівчина ходить, вона не паралізована, і все, що ми бачили — роль. Її поведінка — частина складної гри, можливо, шпигунської. Останній епізод ставить під сумнів усе, що вона говорила раніше.
Проблематика твору
Зрада як соціальне й особисте явище.
Маніпуляції в політичній системі.
Самотність і психологічна ізоляція.
Травма війни/революції/репресій.
Ідентичність, маска і справжнє «я».
Інвалідність — фізична та моральна.
Конфлікт твору:
- Внутрішній: боротьба героїні зі своїм болем, приниженням, сумнівами. Героїня вдає хворобу, та зрештою сама є акторкою у складній грі.
- Зовнішній: конфлікт із суспільством, системою, зрадниками; з коханим, що, можливо, її здав; з Моною, яка відняла близьку людину.
«Маленька п’єса про зраду для однієї актриси» — це глибокий, багаторівневий твір, який поєднує особисту драму з політичною алегорією. Це не просто історія про кохання чи втрату — це вивчення того, як глибоко й непомітно зрада може проникнути в життя, зламати віру, переконання й ідентичність.
“Маленька п’єса про зраду” характеристика героїв
Головні персонажі – це ОНА, Мона, Чоловік (колишній коханий) та Пан старший дорадник.
ОНА — головна героїня п’єси, молода жінка з інвалідністю, яка після участі в протесті залишилась прикованою до крісла колісного. Вона – розумна дівчина із трагічною долею, яка не втратила гідності та внутрішньої сили попри фізичні та моральні страждання. Її характер поєднує у собі щирість, рішучість і гірку іронію — вона веде внутрішній діалог із собою та світом, не приховуючи болю і розчарувань. Героїня згадує про свою активну участь у суспільно-політичному русі, виявляє патріотизм і самопожертву. Через зраду близької людини і втрату дитини вона переживає глибоку травму, але не втрачає самоконтролю. Її історія – символ понівеченої правди, яку здатна витримати лише сильна духом особистість. Наприкінці п’єси виявляється, що вона одночасно жертва і виконавець наказів, слабка зовні, але жорстка й маніпулятивна внутрішньо. Її образ багатошаровий: дівчина-революціонерка, зраджена коханка, шпигунка або подвійна агентка.
Мона — знайома ОНИ, з якою її пов’язують складні, напружені стосунки ще зі студентських років. Вона, за словами головної героїні, завжди намагалася копіювати її — одяг, поведінку, стиль життя. Мона сприймається як суперниця, особливо в контексті стосунків із чоловіком. Вона символізує фальш, пристосуванство та нещирість — ті риси, які героїня не приймає в людях.
Чоловік (колишній коханий) — важлива фігура з минулого ОНИ, її колишній товариш і коханий. Він уособлює зраду як в особистому, так і в ідеологічному плані. Саме він, за словами героїні, викликав поліцію під час протесту, що призвело до її каліцтва. Йому приписують не лише політичну підлість, а й байдужість до її вагітності та втрати дитини. Попри все, він усе ще має владу над її емоціями — вона хоче знати правду, прагне пояснень, але водночас ненавидить його. Він — символ тих, хто зраджує заради кар’єри, без жалю залишаючи позаду ідеали та людей.
Пан старший дорадник — представник владної структури, високопоставлений чиновник або агент контрольного апарату. Його присутність у п’єсі виявляється в кінці, через телефонну розмову з ОНОЮ, яка раптом починає говорити з ним шанобливо, формально та слухняно. Його образ підкреслює існування системи контролю, де особистості підпорядковуються наказам згори. Саме ця розмова викриває можливу подвійну гру героїні — виявляється, що вона, можливо, не лише жертва, а й учасниця тоталітарного механізму. Образ Пана старшого дорадника уособлює владу, авторитаризм, підпорядкування й репресивність, які збереглися навіть у нових політичних умовах.
Автор аналізу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
