Леонід Полтава «Маленький дзвонар із Конотопу» скорочено читати варто, щоб дізнатися історію боротьби козаків проти московитів.
«Маленький дзвонар із Конотопу» скорочено (аудіокнига)
“Маленький дзвонар із Конотопу” скорочено читати
Майже три місяці військо полковника Гуляницького обороняло Конотоп. Незважаючи на атаки московської кінноти і пожежі від гарматних ядер, українці не здавалися. Вся Україна знала, що під Конотопом вирішується її доля. Гетьман Іван Виговський збирав козаків, найняв татарське військо та сербських стрільців, щоб протистояти понад стотисячній московській армії.
На високій дзвіниці Конотопа стояли дідусь Яким і маленький дзвонар Павлик. Вони вчасно помітили пожежу, спричинену московським вибухом, і сповістили містян.
Дуже втомився дідусь Яким. Бути пожежним сторожем на дзвіниці — нелегко. І в дощ, і в сніг, і в грозу — сторож мусить пильнувати. Добре, що білявенький хлопчина, Павлик, був помічником дідуся. У Павлика очі були бистрі, помічали все, що внизу діялося.
Втомлений дідусь Яким пішов по харчі, залишивши Павлика на варті. Хлопчику було страшно лишатися самому, але він про це не сказав і пильно дивився на місто з дзвінниці. Павлик, хоч і малий, гордився своєю допомогою Україні.
Ніч добігала кінця. Дідуся Якима довго не було, тому Павлик хвилювався. Туман підкочувався до земляних валів, де стояли козаки. Павлик побачив, як у тумані щось рухається і наближається до Конотопу.
Тим часом дідусь ніс Павликові молоко і тривожився чи не почнеться за його відсутності пожежа. Справа в тому, що малий Павлик не зміг сам бити у дзвони, це було дуже важко, а він був надто малим. Раптом Яким завмер, бо почув легенький удар в дзвін, потім трохи сильніший, а потім ще гучніший. Місто прокинулось, завдяки кмітливості Павлуся козаки зустріли ворога, який непомітно підкрадався і почали стріляти. Ворог напав, але Павлик попередив козаків, і козаки відбили атаку. Вороги залишили сім гармат, не встигнувши їх забрати.
Дід Яким знайшов Павлика непритомним під дзвоном. Дідусь кинувся його рятувати. Він розстібнув йому сорочку, потер груди долонею. Хлопець почав частіше дихати, посміхнувся до діда і заснув міцним сном. Дідусь вкрив свитою Павлика і взявся далі бити в дзвони.
Павлик прокинувся під вечір. Дідусь був радий, бо козаки перемогли. Гетьман Виговський розгромив московську армію. Павлик допоміг, сповістивши місто про наступ.
Під дзвіницею зібралися люди, вітаючи Павлика як героя. Сотник посадив його на коня і подарував козацьку сурму. Павлик пообіцяв бити в дзвони і сурмити, якщо ворог ще колись прийде на їх землю.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
