Афіна Паллада – богиня Давньої Греції. Вшановувалась як покровителька військового мистецтва, мудрості та ремесел.
Не тільки своєю мудрістю відрізняється Афіна Паллада від всіх інших безсмертних богів, які живуть на Олімпі. Не тільки тим, що з самого народження найбільше на світі любить вона військові втіхи. Але і тим, що, на відміну від інших безсмертних, у неї не було матері. Мати у неї, звичайно, була, але в той же час як би і не було. Афіну Палладу народив батько, сам громовержець Зевс. А сталося це ось як.
Міф про Афіну
Міф про народження Афіни
Вже давно панує над світом великий Зевс, і немає нікого, хто б міг посперечатися з ним в могутності. Але весь цей час неспокійно було на серці у великого громовержця. Богиня Гея передбачила йому, що чекає його доля батька, великого Крона.
– Як і батько, він теж втратить владу над світом, – так сказала мудра богиня, і не можна було не вірити їй.
Постійно твердить про це і могутній титан Прометей.
– Ви думаєте, нові царі, що вічно вам насолоджуватися в світі? Але хіба я не бачив, як з Олімпу впали два тирана? І побачу, як скоро третій впаде!
Даремно домагався Зевс, щоб Прометей відкрив йому фатальну таємницю, хто з його синів скине його з престолу і коли він народиться. Але Прометей наполягав:
– Нехай він метає блискавки, гримить жахливими громами. Нехай все небо змішає в заметіль і все дощенту знищить, мене не зламає він, і не скажу я, від чиєї руки він втратить владу!
Що ж залишалося робити Зевсу? Вирішив він захищатися, як уміє. Богині долі Мойри, які ніколи не помиляються, сказали Зевсу, що у богині розуму Метис буде від нього двоє дітей: спочатку народиться дочка Афіна, а потім і син, надзвичайного розуму і сили. І ось коли він виросте, то відніме у Зевса владу над світом. Занепокоївся Зевс: адже богиня Метис вже мала ось-ось народити. Приспав він її ласкавими словами і проковтнув разом з ненародженою дитиною.
І все було ніби як і раніше. Бенкетував він і розважався в своєму золотому палаці на Олімпі, як раптом через деякий час відчув дивний головний біль, який ніби розривав його на частини. Кличе він свого сина, славного коваля Гефеста, і наказує йому:
– Удар гостро наточеною сокирою по моїй голові і розрубай її навпіл.
Почувши таке дивовижне прохання, Гефест запитує свого батька:
– Ти, здається, хочеш переконатися, чи в своєму я розумі? Накажи мені зробити що-небудь інше, що тобі потрібно.
– Мені потрібно саме те, про що я прошу тебе, – відповідає йому розсерджений Зевс, – якщо ти зараз же цього не виконаєш, то тобі доведеться випробувати чимало прикрощів.
Виконав Гефест дивне вимога свого царственого батька, змахнув він сокирою і опустив її на голову Зевса.
– Що це таке, – вигукнув вражений Гефест. – Діва в повному озброєнні! Вона сиділа у тебе в голові, Зевс, не дивно, що ти був в поганому настрої. Носити під черепом таку велику дочку, та ще й в повному озброєнні – це не жарт. Що ж, у тебе військовий табір замість голови? О, та ти подивися, вона в одну мить уже й дорослою стала, та яка красуня! Зевс, в нагороду за те, що я допоміг тобі народити таку дочку, дозволь мені з нею одружитися!
– Це неможливо, мій славний Гефест, – відповідав йому батько, – вона ніколи не вийде заміж і побажає залишитися вічною дівою.
– Шкода, – сказав Гефест, – але якщо ти не заперечуєш, я все-таки спробую з нею впоратися.
Поки вони обговорювали подальшу долю новонародженої богині, вона вже вискочила з голови Зевса і від радості, що народилася і бачить світло, почала скакати і танцювати військовий танець, вимахуючи щитом і списом. Поглянувши на свою войовничу дочку, Зевс відповів ковалю:
– Я не проти, але, думаю, тобі буде нелегко.
Ось так і народилася Афіна Паллада. Але не тільки військовою відвагою вона славила себе, захищаючи всіх несправедливо скривджених. Вона захищала грецьких героїв, зберігала фортеці та міста. А за розумом та мудрістю незабаром зрівнялася вона з самим Зевсом. Її так і називали – богинею мудрості та справедливої війни.
Афіна Паллада – богиня війни, але вона визнає тільки розсудливу війну, відому за всіма правилами військового мистецтва і має певну мету. Цим Афіна Паллада відрізняється від бога війни Ареса (Марса), якому приємний вигляд крові і який любить жахи і сум’яття війни.
І ще у неї була одна улюблена справа, в якій не було їй рівних. Вона дуже любила ткати полотно, і ніхто не міг перевершити її в цьому мистецтві. Та й змагатися з нею було небезпечно. Всі знають, як поплатилася Арахна, дочка Ідмона, яка захотіла стати вище Афіни в цій справі.
Стародавні греки вважали, що богиня мудрості Афіна Паллада зробила безліч корисних винаходів: вона створила флейту, трубу, керамічний горщик, плуг, граблі, ярмо для волів, вуздечки для коней, воза, корабель, мистецтво рахунку. Тому давньогрецькі полководці завжди намагалися отримати у Афіни корисні поради. Афіна Паллада славилася своєю добротою, і тому коли на процесах в афінському Ареопазі судді розходилися в питанні, вона завжди віддавала свій голос за виправдання звинуваченого.
Міф про суперечку богині Афіни з богом Посейдоном
Коли Кекропс заснував місто, названий потім Афінами, він не міг вирішити, кого вибрати покровителем названого міста – богиню Афіну (Мінерву) або бога Посейдона (Нептуна). Ця нерішучість царя Кекропса викликала суперечку між богами – Афіною і Посейдоном.
Щоб примирити богиню Афіну і бога Посейдона, Кекропс вирішив вибрати того з них, хто винайде найкорисніший предмет. Бог Посейдон (Нептун) вдарив землю своїм тризубцем, і з’явилося джерело морської води. Потім Посейдон створив коня, я бажаючи дати зрозуміти, що народ, покровителем якого він, Посейдон, буде обраний, стане плем’ям мореплавців і воїнів. Але богиня Афіна перетворила дикого коня в домашню тварину, а від удару списа Афіни по землі виросло оливкове дерево, вкрите плодами, вказуючи цим, що народ богині Афіни буде сильним і могутнім завдяки землеробству і промисловості.
Цар Афін Кекропс звернувся тоді до народу, просячи його самого вирішити, якого з богів народ Афін бажає обрати своїм покровителем. Народ вдався до загального голосування, причому всі чоловіки віддали голос за бога Посейдона, а жінки – за богиню Афіну. Однією жінкою виявилося більше, богиня Афіна здобула перемогу, і місто було присвячено їй. Але, побоюючись гніву Посейдона (Нептуна), який пригрозив поглинути своїми хвилями Афіни, жителі спорудили храм і Посейдону. Ось яким чином афіняни в один і той же час стали хліборобами, мореплавцями і промисловцями.
